А. С. Пушкін подарував нам реалістичний роман у віршах “Євгеній Онєгін”. Це добуток, у якому “відбилося століття” і сучасна людина. “Енциклопедією російського життя” назвав В. Г. Бєлінський роман Пушкіна.

Євгеній Онєгін - центральний персонаж роману у віршах. Молодий, привабливий, дуже недурна людина, дворянин. “Забав і розкоші дитя”, що одержало домашнє утворення й виховання під керівництвом француза-гувернера, що, “щоб не змучилося дитя, учив його всьому жартуючи, не докучав мораллю строгої”. Пушкіна відзначає його “мріям мимовільну відданість, чудність і різкий, охолоджений розум”. Неабиякий розум Онєгіна, його волелюбні настрої й критичне відношення до дійсності ставили його високо над “світською черню”, особливо серед помісного барства, і прирікали на повну самітність. Герой втрачає зв’язок з людьми. Урятувати від “щиросердечної порожнечі” не змогли Онєгіна навіть такі сильні почуття, як любов і дружба.

Любов - це найкраще почуття. Адже без нього не зміг би прожити жодна людина. Теперішня любов дається людям один раз у житті. Коли ти закоханий, ти начебто ширяєш у небесах, всієї думки тільки про людину, що у твоїй душі залишає половинку себе. Заради цього почуття можна віддати геть усе. Для багатьох гроші - саме головне, але ж це не так. Любов не купиш і не продаси. Але головне, щоб почуття було взаємним.

Переситившись любов’ю світських дам, Онєгін розчарувався в цьому почутті. Його відношення до любові рассудочно й удавано:

Як рано міг він лицемірити,

Таїти надію, ревнувати,

Разуверять, змусити вірити.

Здаватися похмурим, знемагати…

Онєгін відкинув любов Тетяни, тому що над усе цінував “вільність і спокій”, не зумів розглянути всю глибину її душі і її почуття.

Тетяна Ларіна - молода дворянка, що має моральну чистоту, цілісністю й простотою. Незвичайність дівчини, її духовне багатство Пушкін пояснює впливом на її внутрішній мир народного середовища, російської природи:

Тетяна (російська душою,

Сама не знаючи чому)

З її холодною красою

Любила російську зиму…

Рідна природа харчує духовний мир героїні.

Сестра Тетяни, Ольга, зовсім не схожа на неї. Ольга - завжди скромна, слухняна, весела. Душа її порожня й неглибока, щоб зрозуміти любов Ленского. Ленский - освічена людина, поет, його душа спрямована до ідеалів. Він був без розуму від Ольги, бачачи її зовсім в іншому світлі. Ленский не зауважував того, що Ольга ніколи не зможе оцінити всього, що він для неї робив. Я помітила відразу, що Ленский і Онєгін сильно відрізнялися друг від друга. Євгеній - “страждаючий егоїст”. Його шлях - це дорога індивідуаліста, що не прийняв Пушкіна. А Володимир, потрапивши під вплив романтизму, зберіг свіжість почуттів, відкритість.

Онєгін не в силах відповісти на почуття Тетяни, що його безумно любить. Вона йде проти всіх правил і пліток, щоб зізнатися в любові Євгенію. До своїх почуттів Тетяна ставиться серйозно й самовіддано:

Кокетка судить холоднокровно,

Тетяна любить не жартуючи

И віддається безумовно

Любові, як миле дитя…

Адже любов нам послана Богом. Ми повинні цінувати щохвилини життя, насолоджуватися цим чудесним почуттям.

Багато десятиліть пройшли з моменту створення роману “Євгеній Онєгін”. Однак, як пророкував Бєлінський, ми зупиняємо на ньому й сьогодні “виконаний любові й подяці погляд”. Це чудова “енциклопедія російського життя”, геніальний утвір великого майстра. Можна визнати, говорячи про значення роману, що без Онєгіна не було б Печорина, Рудина. Але мені б хотілося закінчити свій твір словами самого Пушкіна, присвяченими прекрасній росіянці жінці:

..я так люблю Тетяну милу мою!

Збережи - » Мої враження від перших розділів роману А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (6) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.