Мистецтво В. Шукшина як письменника, актора, драма-турга не може залишити байдужим жодного віку-чола-століття. Задамо собі питання: чим же беруть за душу й серд-це твору Шукшина? Відповідь на нього простий: крес-тьянский син, він не тільки у всіх тонкостях знав сель-скую життя, воно «чуяв» її нутром, серцем, всім есте-ством своїм, тому так природні його герої, прав-диви all so ch. ru 2001 2005 кожним своїм учинком, жестом, мовою, життям. А ще болем, який пронизані чи не всі творе-ния письменника

Болем за людину - за його невдалу долю («Залітний»), потоптане достоїнство (« Обі-Так»), горі, з яким ніхто не може разминуться в цьому житті («Горі»). Скільки в росіянці, у всій світовій літературі напи-сано - напевно, сотні тисяч сторінок - про смерть і гору оди-ночества, що вона несе. І як написано!

Красиво! Але от Василь Шукшин пише невелику розповідь, що так і називає - «Горі». І потрясає душі й серця читачів

Вся історія, розказана писате-лем, звичайна, життєва: у старого Не Сподіваючись умер-ла дружина, поховав він її, а от отямитися від нава- лиха, щолилося на нього, не може. Ночами виходить на город і «розмовляє» з покійницею. Це говорить уже не людина - сам біль людська, горі людське. Розповідь «Горі» - це справжній шедевр

И написати його могла тільки людина, що почуває чужий біль сильніше, ніж свою. Сам Шукшин постійно сумнівається, болісно міркує про наше життя, про її зміст, задає самому собі нескінченні допити, дає на них часто неудов-летворительные відповіді. И багато хто його герої схожі на свого творця - бентежні, що нерідко надходять всупереч здоровому глузду, собі на шкоду. Але завжди писа-тель шанував у людині щирість, прямот); добре на-чало.

Навіть у самому заблудшем своєму герої він хотів ви-діти щось гарне, що піднімає його над прозою жиз-ни. Всі шукшинские «чудики» це, по суті, люди з незадоволеною духовною потребою. Звідси їхнього дивацтва, іноді зовсім безневинні, інший раз - на гра-ні порушення закону й навіть за цією гранню. Земля й люди сьогодні, їхнє буття, їхні майбутні долі от що хвилює письменника, приковує його увагу. Любов, дружба, сыновние й батьківські почуття, материнство в безмежності терпіння й доброти - через них узна-ется людина, а через нього - час і сутність буття

Василь Шукшин знав і прекрасно розумів життя. Його знання складалися з особистого досвіду, наблюде-ний, проникливого бачення, з його мистецтва поні-мати, розгадувати сутність явищ і фактів, зрівняй-вать їх, зіставляти. Шукшин - син своєї землі й свого часу, він належить до розряду письменників, яким талант, від-міряний природою, дозволяє ступнути вбудущее.

И сьогодні так само тривожно, як і двадцять років тому, зву-чит його питання: «Що з нами відбувається?»