У романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» яскраво відбився характер епохи, зміни в російському громадському житті, які відбулися на початку 60-х років XIX століття, коли на зміну дворянської ідеології й культурі прийшла ідеологія революційно-демократична. И. С. Тургенєв показав боротьбу двох суспільних груп: старої ліберальної дворянської інтелігенції, до якої належать «батьки», і разночинной інтелігенції, до якої ставляться «діти». Це боротьба двох поколінь. У чому ж розбіжність поглядів революціонерів-демократів (покоління «дітей») і лібералів (покоління «батьків»)? Хто з них прав?

От головні питання, поставлені И. С. Тургенєвим у романі. Базарів - головний герой роману «Батьки й діти» - син скромного повітового лікаря, «нова людина», нігіліст. У нього недбалі манери, навіть зовнішність відбиває характер героя: твердий, непокірливий. Особа в Базарова - «довге, худе, із широким чолом, догори плоским, донизу загостреним носом, більшими зеленуватими очами й висячими бакенбардами піскового кольору, воно пожвавлювалося спокійною посмішкою й виражало самовпевненість і розум». Говорить він коротко й уривчасто, не змушує себе до люб’язності, різкий і грубуватий, сам про себе говорить, що він «не м’яка істота», що «витончена сторона життя» йому недоступна. Батька він просить «не милуватися», а свого друга Аркадія - «не говорити красиво».

Євгеній заперечує не тільки поезію, але й музику, мистецтво, любов до природи. Базарів - лікар по утворенню. Природничі науки залучають його саме тому, що вони опираються на точні експериментальні дані

Базарів уважає, що «чималий хімік у двадцять разів полезней усякого поета», «природа - не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». І в той же час наш герой - © Алл Соч. РУ 2005 чоловік гострого розуму, вольова й чесна натура. Базарів не здатний причинятися або лицемірити. Його ненависть до «потворного стану суспільства» глибока й щира. Він ворог балаканини, досить цинічний і схильний кшутке.

Захована під зовнішньою байдужістю більша любов до своїх батьків очевидна, хоча він і не показує виду. Всупереч своєму відношенню до любові, а Базарів уважає це дурістю, він все-таки закохується. У своєму почутті до Одинцової герой розкривається як натура дуже сильна: він зумів перебороти себе в мінуту страсті. Головний ідейний супротивник Євгенія Базарова в таборі «батьків» - Павло Петрович Кірсанов, «повітовий аристократ», тому що, навіть живучи в селі, Павло Петрович зберіг всю манірність аристократичних звичок

З перших же днів приїзду Базарова в Марьино Кірсанов зненавидів Євгенія. Він відчув у цьому нігілісті сильного й розумного супротивника. Всі принципи Павла Петровича зводяться до одному - захистити старий порядок

Базарів же прагнуть ці принципи знищити. На думку Кірсанова, аристократія - рушійна сила суспільного розвитку, її ідеал - конституційна монархія; шлях до ідеалу - ліберальний, тобто через реформи, гласність. Павло Петрович засуджує нігілістів за те, що ті «нікого не поважають», живуть без принципів, уважає їх непотрібними й неспроможними: «Вас усього чотири чоловіки з половиною». Через розбіжність поглядів Базарів і Павло Петрович часто сваряться й сперечаються, не можуть знайти компроміс. Доказом глибини їхніх розбіжностей є дуель

Після дуелі Кірсанов готовий визнати, що Євгеній поводився відмінно. Моє особисте відношення до Базарову двойственно. З одного боку, він мені подобається: він розумний, утворений, чесний, володіє великої силоміць волі. Всі ці якості в людині залучають. Але з іншого боку, я вважаю, що треба спочатку побудувати щось Нове, а потім ламати старе, а не навпаки.

А те може вийти так, що, зламавши все, що було, ми не зуміємо створити щось нове. Також мені здається безглуздим заперечувати все: природу, мистецтво, музику, любов, навіть те, чого не знаєш. Як можна заперечувати те, чого не знаєш? Цього я не розумію. Мені жаль Базарова, що наприкінці роману вмирає

Разом з ним умирають і ті ідеї, про які він говорив. І все-таки… Помістивши в центр роману суперечка Базарова й Кірсанова, Тургенєв недвозначно дав зрозуміти, кому з них належить майбутнє. Базарів перемагає Павла Петровича Кірсанова, тим самим доводячи перевагу нового над старим. «Це торжество демократизму над аристократією» - так оцінює И. С. Тургенєв зміст зображеної имситуации.