(“Пісня Еремушке”) Життєвий цикл тісно пов’язаний із циклом природним, і порушення однієї ланки ланцюга природно приводить до руйнування інших - порушується природна гармонія, створюється відчуття катастрофи, що відбувається в природі: Немає сонця, місяць не зійшов… Начебто увесь світ умирає: Затишок, сніжок, напівімла… (“Мороз, Червоний ніс”) …На небо глянула - Ні місяця, ні зірок

Суцільна хмара чорна Висіла над деревнею… (“Кому на Русі…”) Це порушення природного ритму відбувається, наприклад, коли в Матрены Тимофіївни вмирає син Демушка, у Дар’ї чоловік (“Мороз, Червоний ніс”), Орина втрачає єдиного сина(“Орина, мати солдатська”). Тут зачіпається ще одна важлива для Некрасова тема - тема материнства, безмежна, взаємна любов матері й сина, що переростає в любов до Батьківщини (“Лицар на годину”, “Орина, мати солдатська”, глави “Пісні”, “Демушка”, “Вовчиця”). Але поруч із цим постійно є присутнім мотив смерті, що теж грає в добутках немаловажну роль. Передчасна смерть близької людини як би передвіщає трагедію, приреченість і неспроможність всього подальшого життя

Але сама по собі смерть не так страшна, страшна саме незавершеність життєвого циклу, порушення звичного твердого порядку. Це можна назвати ще одним мотивом, що поєднує лірику й поему “Кому на Русі жити добре”. Дія поеми відбувається в основному в сільській місцевості, тому тут практично відсутній міський мотив

Але не можна затверджувати, що міська тематика в добутку абсолютно не зачіпається. Мотиви міста й села тісно зв’язані між собою; адже життя міських низів - це, по суті, життя тих же самих селян, але тільки не в сільському, а в міському їхньому побуті: те ж злидарське існування, та ж незадоволеність життям, ті ж постійні приниження й образи. Правда, місто в поемі все-таки згадується в главі “Губернаторша” , коли Матрена Тимофіївна приходить у губернський палац із проханням повернути чоловіка. Сцена в парадних дверей, розмова селянки зі швейцаром нагадує вірш “Міркування в парадного під’їзду”, коли мужики, юрблячись у головного входу якогось урядового закладу, просять “допустити” їх. Відмінність полягає лише в тім, що Матрене Тимофіївні вдається домогтися зустрічі з губернаторшею й заслужити її розташування^.

Таким чином, сюжет поеми постійно ускладнюється новими мотивами, які дозволяють із різних сторін охарактеризувати народне життя, розкрити багатогранність і складність російського характеру. Глибока прихильність і безмежна любов до російського народу визначили спрямованість віршів Некрасова, зробили його винятковим, істинно народним поетом. Перед смертю крім поеми “Кому на Русі жити добре” Некрасов створює ще один цикл ліричних віршів, де чується той же біль, та ж тривога за народ: Не росіянин - гляне без любові На цю бідну, у крові, Батогом висічену Музу… Поема “Кому на Русі жити добре” і останні вірші Некрасова є як би узагальненням його творчості й всього життя, відданої на служіння народу

Але, незважаючи на загальний песимізм його добутку, в останніх віршах все-таки звучить надія на відродження. Росії й віра в щасливе майбутнє народу: Але бажав би я знати, умираючи, Що коштуєш ти на вірному шляху, Що твій орач, полючи засіваючи, Бачить погожий день спереду; Щоб вітер рідного селенья Звук єдиний до слуху доніс, Під яким не чутно allsoch. ru 2001-2005 кипенья Людської крові й сліз. Не випадково й фінальна частина поеми “Кому на Русі жити добре” звучить оптимістично: Рать піднімається - Незлічима, Сила в ній позначиться Незламна!

Ти й убога, Ти й рясна, Ти й забита, Ти й всесильна, Матінка-Русь!

Pages: 1 2