Яскраві образи революціонерів-демократів були створені в 60-х роках XIX століття Тургенєвим і Чернишевським - письменниками й людьми з різними поглядами й на своїх героїв, і на життя, і на політику, та й взагалі різними. У романі «Батьки й діти» ми дивимося на нового героя очами людини протилежних поглядів, але що намагається зрозуміти це нове покоління, що поважає його, а в романі «Що робити?» ми бачимо вже не одного, а декількох «нових» людей, і зображені вони абсолютними однодумцями, друзями й показані у своєму середовищі, у те час як у Базарова немає щирих друзів-однодумців. Але й час був зовсім інше, незважаючи на те що різниця в часі між завершенням першого й другого… усього лише рік. Це виявилося величезним строком, реформа 1861 року з’явилася колоссальнейшим поворотом у суспільному житті, і якщо в 1859-1861 роках людей, подібних Базарову, були одиниці (їх зміг помітити й показати лише Тургенєв), те Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 в 1862 році їх було сотні, і з кожним роком їх ставало усе більше й більше.

Тургеневские «Батьки й діти» здаються зліпком частки життя, портретом складних людських доль, роман же Чернишевського, по-моєму, можна було озаглавити й без знака питання, це заклик до пристрою свого життя по-новому, вірніше, повчання й мораль, особливо ж це проявляється в його діалогах із читачем. Ці ж діалоги Чернишевського, нової людини, з людиною з «вульгарного миру» ще більше підкреслюють одну з відмітних рис революціонерів: зарозумілість, «почуття переваги, бути може мнимого». Іноді це шляхетна гордість, але частіше - презирство, що приводить до небажання зрозуміти інших людей, брутальності й навіть жорстокості, а іноді, дуже грубо виражаючись, рукоприкладству: якщо Базарів нечемний, нетактовний тільки в поводженні й на словах, то Лопухів уже саджає людину в калюжу, а Кірсанов вистачає за горло

Найбільше вони цінують незалежність, повну незалежність, але, щоб жити незалежно, треба заробляти досить багато. І для них надзвичайно важливо було вміти щось робити практично, приносити матеріальну користь. Це, мабуть, головний їхній принцип vc головна частина характеристики, оцінки особистості людини. Причому робота ця повинна бути такий, щоб людина просто не могла без її існувати, не міг від її відмовитися

У цих людях сполучаються безкорисливість у служінні ідеї й егоїзм, «розумний егоїзм» у житті, спілкуванні з людьми. Крім зарозумілості, у них є почуття власного достоїнства. І в той же час розходження поглядів Тургенєва й Чернишевського наклало відбиток і на героїв. Базарів мені здається душевно дуже сильною натурою, що викликає глибокий жаль, а герої Чернишевського відштовхують від себе, вони немов маріонетки, винтики, я просто не можу повірити в силу їхніх почуттів, і інших вони теж намагаються перетворити в таких же (Віра Павлівна в майстерні).

Їм вдається те, що не зміг прийняти в житті, а не на словах Базарів: «не вийшло з однієї, знайди іншу». Віра Павлівна ж, по-моєму, являє собою дуже страшне явище, виродження жіночої вірності, жіночої широти душі й сили натури, теорія розумного егоїзму робить жінку гипкой, що живе собі на втіху. Вона повна протилежність Тетяні Ларіній. Моральний вигляд цих революціонерів містить багато небезпечних рис, навіть їхня розумність небезпечна

Революціонерам не вистачає милосердя, щиросердечної чуйності, а небезпечні риси продовжують розвиватися, що й привело до потоків крові в XX сторіччі. Вони були потрібні згідно «розумності».