МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ В РОМАНІ М. Ю.ЛЕРМОНТОВА “ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ”. Пояснюючи образ Печорина, В. Г.Бєлінський сказав: “Це Онєгін нашого часу, герой нашого часу. Відмінність їх між собою набагато менше відстані між Онегою й Печорою”. Онєгін відбиття епохи 20-х років, епохи декабристів; Печорин герой третього десятиліття, “жорстокого століття”. Обоє вони мислячі інтелігенти свого часу. Але Печорин жив у важку епоху суспільного гніта й бездіяльності, а Онєгін у період суспільного пожвавлення й міг бути декабристом

У Печорина цієї можливості не було. Тому Бєлінський говорить: “Онєгін нудьгує, а Печорин страждає”.Печорин по походженню аристократ, одержав світське виховання

Вийшовши з-під опіки рідних, “пустився у велике світло” і “став насолоджуватися скажено всіма задоволеннями”. Легковажне життя аристократа йому незабаром огиднула. Так само, як Онєгіну, знудило й читання книг. Після “гучної історії в Петербурзі” Печорина засилають на Кавказ. Малюючи зовнішність свого героя, автор декількома штрихами вказує на його аристократичне походження: “бліде, шляхетне чоло”, “маленька аристократична рука”, ” сліпуче-чиста білизна”.

Печорин фізично сильний allsoch. ru 2001-2005 і витривалого чоловік: “широкі плечі доводили міцне додавання, здатне переносити всі труднощі кочового життя… непереможене ні розпустою столичного життя, ні бурами щиросердечними”.У портреті героя відбиті й внутрішні якості: суперечливість і скритність

чиНе дивно, що, “незважаючи на світлий колір волось, вуси його й брови чорні?” Очі не сміялися, коли він сміявся”. Печорин наділений неабияким розумом, що критично оцінює навколишній світ. Він міркує над проблемами добра й зла, любові й дружби, над змістом людського життя. В оцінці сучасників самокритичний:” Ми не здатні більше до великих жертв ні для блага людства, ні навіть для власного нашого щастя”. Він прекрасно розбирається в людях (наприклад, у Грушницком, у князівні Мэри), не задовольняється сонним життям “водяного суспільства” і дає нищівні характеристики столичним аристократам

Пам’ять Печорина насичена відомостями з літератури й історії. У його щоденнику ми знаходимо цитати із Грибоєдова й Пушкіна, назва добутків, імена письменників і літературних героїв. Печорин безумно смів, як би грає сжизнью.

Коштуючи на краю прірви з незарядженим пістолетом, він підставляє груди під постріл Грушницкого. І це робиться для того, щоб “зазнати межа підлості мого супротивника”. Людина сильної волі й більших можливостей, Печорин жагуче прагне до активного життя. “Породжений для високої мети”, він змушений жити в томливій бездіяльності або розтрачувати свої сили на вчинки, неварті сьогодення людини

Навіть гострі пригоди не можуть його задовольнити. Любов приносить тільки розчарування й прикрість. Навколишньої він заподіює горе, і це поглиблює його страждання. Згадаєте, яка доля Бэлы, Грушницкого, князівни Мэри й Віри, Максима Максимыча. Однак з багатством щиросердечних сил і обдарованістю героя Лермонтов розкриває й такі якості Печорина, які різко знижують його образ

Печорин холодний егоїст, він байдужий до страждань інших, і це характеризує його як індивідуаліста. Але найважче обвинувачення Печорину відсутність життєвої мети, безплідність існування. Задумавшись над питанням про мету свого життя, воно записав в “журналі”: “А, вірно, вона існувала й, вірно, мені було призначення високе, тому що я почуваю в душі моєї сили неосяжні”.Чи знайшов Печорин своє “вище призначення”?

Із чи користю розтратив свої “неосяжні сили”? І не про чи подібні йому людях покоління 30х років минулого століття сказав Михайло Юрійович Лермонтов у знаменитій “Думі”:… Над миром ми пройдемо без шуму й сліду, Не кинувши століттям ні думки плідної, Ні геніям початої праці

чиМожна назвати Печорина героєм у позитивному змісті цього слова? Або, може бути, глибока іронія схована в самому заголовку роману? Відповідь на це питання потрібно шукати в передмові. У ньому Лермонтов зовсім категорично заявляє, що Печорин “це портрет, складений з пороків усього нашого покоління в повному їх розвитку

Печоринство було типовою хворобою часу. Однак уже й у ті роки, повні мороку й безнадійності, з’явилися імена щирих героїв. Вони крок за кроком пройшли “кременистий шлях” борців і виявили миру зразки патріотизму й громадянської мужності