У романі “Батьки й діти” И. С. Тургенєв оповідає про конфлікт двох поколінь на прикладі сімей Кірсанових і Базаровых. Жодне покоління не може мати однакових поглядів, тому конфлікти між дітьми й родителями в різних сім’ях різні. Великий вплив на характер конфлікту, та й на його наявність, роблять виховання, цінності, утворення, рівень розвитку як дітей, так і батьків. Цим же обумовлені розходження життєвих шляхів Євгенія Васильовича Базарова й Аркадія Миколайовича Кірсанова

Кірсанов - досить заможний дворянин, успадковує маєток хоча й розстроєне, “скрипляче”, але досить велике, щоб не думати про хліб насущному й іншому необхідному дріб’язках. У нього гарне утворення і є всі передумови до щасливого сімейного життя. Під час навчання він зустрівся з Базаровым, медиком, різночинцем (у його батька, Василя Базарова, не набагато більше десяти душ: “…а в нас чи повірите? він отроду зайвої копійки не взяв, їй-богу!”). Базарів-Молодший - нігіліст, що просочився цією революційною теорією до мозку костей. Він є джерелом теорії, щиро вірить у неї, у нігілізмі - зміст його життя

“…Це важко сказати тепер, але він буде знаменитий!” У Базарова практично немає друзів. Люди, які його оточують, почули про теорію випадково, захотіли прилучитися до неї, а заодно познайомитися з такою цікавою людиною, як Базарів. Однак ці люди не розуміють або не приймають теорію Базарова близько до серця. Тому люди, що приєдналися до Базарову, швидко перестають вірити в теорію або просто женяться, господарюють, дружиною, потомством, піклуються про сімейне щастя, а не про боротьбу, нігілізм, революцію й тому подібному

Аркадій саме з таких людей. Незважаючи на те що він любить Базарова, искренно співчуває йому, Кірсанов не може продовжувати його справу, тому що Аркадій не має особливі здатності, його не можна назвати особистістю, а тільки особистість може поодинці нести на собі тягар нігілізму або будь-якої іншої теорії… “Ваш син - один із самих чудових людей”, - сказав Кірсанов Василю Базарову в розмові. В Аркадія занадто багато є в існуючому світі, у нього маєток, батько й дядько, яких він любить

Згодом він женився на Каті, молодшій сестрі Ганни Сергіївни Одинцовій, по любові, у нього немає причин для руйнування існуючого порядку. У Базарова ж немає нічого: він бідний, він не випробовує особливої любові до батьків, “спогаду дитинства не мали влади над ним”. При всім при цьому Базарів болісно самотній. Як у людини неординарне, незвичайного, почуття любові в Базарова проявляється не як у звичайних людей

“Базарів був великий мисливець до жінок і до жіночої краси, але любов у розумінні ідеальному або… романтичному називав нісенітницею, непрощенною дурницею…” Для задоволення фізіологічних потреб підходить будь-яка миловидна особа жіновий статі, наприклад Фенечка. Однак любити по-справжньому Базарів може тільки собі подібну, тобто жінку неординарних здатностей і розвитку, але в той же час обладающую “багатим тілом”.

Такою жінкою виявилася Ганна Сергіївна Одинцова, що стрімко наближалася до тридцятиріччя багатою господарською вдовою із чітким життєвим розкладом. Незважаючи на свій розум, Ганна Сергіївна не змогла зрозуміти, що своєю відмовою вб’є Базарова, тому що він уважає її чи ледве не єдиним рівним собі людиною з усіх, кого він зустрічав. Відмова Одинцової значить для Євгенія втрату надії на любов, тому що зустріти рівного собі для Базарова - удача, тому що особистість у цьому світі - рідке явище

А любов йому необхідна, як і будь-якій іншій людині. Любов до Одинцової була його першим теперішнім почуттям. Це була навіть не любов, а пристрасть. “Він задихався; Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 всі те’ло його очевидно тріпотіло. Але це було не тріпотіння юнацької боязкості, не солодкий жах першого визнання опанував ним: це пристрасть у ньому билася, сильна й важка пристрасть, схожа на злість і чимсь те саме що їй”. Базарів любив Ганну Сергіївну “нерозумно, безумно”, а вона не хотіла зрозуміти, що губить особистість, віддаючи перевагу власному спокою й турботам про Катю супровід Євгенія на нього безглуздому шляхи

На відміну від Базарова Аркадій вибирає молодшу сестру й домагається її любові, одержує “благословення” від Євгенія, Ганни Сергіївни й батька й жениться на ній через кілька місяців після трагічної загибелі Базарова. Котячи, кохана Кірсанова, - дівчина досить романтичная, щоб не сподобатися Базарову. Ганна Сергіївна хоча й дорожить “витонченою стороною життя”, але досить практична людина. Кірсанов вибирає романтизм, те, що близько його батькові, дядькові; Базарів же вибирає нігілізм, меншу романтичність, “дитяче”. Однак Євгеній самотній у своєму виборі

Він залишається один, без надії, без любові. Він умирає разом зі своєю теорією, тому що її комусь передати - немає сильної людини. Він умирає від людського нерозуміння й самітності. Шляхи Аркадія й Базарова зійшлися випадково.

Якби вони не зустрілися, у житті Аркадія майже нічого б не змінилося. Можливо, він женився б не так незабаром, і звичайно ж не на Каті, але в кожному разі Аркадій став би звичайним паном із дружиною, дітьми й господарством. Базарів не зустрів би Ганну Сергіївну й зрештою вмер би від самітності. Навряд чи відсутність Аркадія позначилося б на долі Базарова, і навпаки.