Далі після першої еміграції, втікачів від сталінського режиму, формування нових постатей. Неможливо не згадати тут і діяльність МУРу. А Третьою хвилею Називаємо період від 50-х років, коли налагодилися регулярні рейси до США, пасажирами яких стали колишні мешканці таборів для переміщених осіб, коли США і Канада у 60–70-х рр. заявили про себе як головних «репрезентантів передової культури» [1, 75]. Саме тут опинилися в цей час родина Холодних, Василь Барка, Григорій Костюк, Левко Чикаленко, Євген Маланюк, Іван Багряний, Оксана Лятуринська та багато ін. На цих териконах об’єдналися і найдавніша еміграція, і уенерівська, і радянська, і вже виховане чи навіть народжене тут покоління (щодо сумніву про право творчості останніх називатися «еміграційною», а не «закордонних українців» говорилося вище), центром гуртування яких стали Об’єднання українських письменників «Слово», Нью-Йоркська група.

Отже, в українській історії ХХ століття відомі три хвилі еміграції, кожна з яких мала найрізноманітніше підґрунтя – політичне, культурологічне, соціальне. Українці виїжджали за межі держави через політичні переслідування ідейних поглядів, на знак протесту проти обстановки у країні, з метою реалізації своїх державницьких задумів у можливих умовах і допомоги окупованій політично і морально Україні. Втікаючи за кордон, українці також прагнули зберегти у часі й просторі духовну культуру України, продовжити їй її існування. І, врешті, оголосити всьому світові про ту ситуацію, що склалася в державі. Звісно, процеси міграції тривають постійно, але найважливішими літературними були саме ці названі.

Як ми бачимо, проблема взаємоперехрещення літератури й еміграції є дуже цікавою. Коло наріжних питань з часом розширюється, тому завжди відкривається царина недослідженого, що потребує уважного і наполегливого розгляду.

Ірина Жифарська

Література

1. Баган О. Міжвоєнна доба в українській літературі ХХ ст.: період, стилі, ідейно-естетичні пріоритети // Визвольний шлях.– 2005.– № 12.– С. 64–83.

2. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка.– К.: Основи, 1997.

3. Гром’як Р. Давнє і сучасне.– Т.: Лілея, 1997.

4. Костюк Г. У світі ідей і образів // Сучасність.– 1983.– С. 442.

5. Погребенник Ф. Еміграція і література // Слово і час.– 1991.– № 10.

6. Погребенник Ф. З Україною в серці. Нариси-дослідження про творчість письменників-прикарпатців у діаспорі.– К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1995.

7. Славутич Яр. Дослідження та статті.– Едмонтон: Славута, 2006.– 484 с.

8. Сорока М. Чи є панацея від міфу про Антея в українській літературі діаспори? // Слово і час.– 2000.– № 12.

9. Українська еміграція: від минувшини до сьогодення: Навч. посіб. / За ред. Б. Лановика.– Т.: Чарівниця, 1999.– 512 с.

10. Шерех Ю. МИ і ми // Слово і час.– 2000.– № 1.

Pages: 1 2 3 4 5