В 30-і роки модернізм перестає претендувати на роль провідного напрямку в англійській літературі. У настання йде реалізм і виграє один літературний бій за іншим. Деякі декаденти усе більш помітно й відверто виявляють реакційну спрямованість своєї творчості

Показова еволюція Хаксли від 1932 («Прекрасний новий мир») до 1939 року («Після багатьох лет умирає лебідь»). Другий етап у творчості Хаксли відокремлює від першого утопічний роман-фантазія «Прекрасний новий мир». Роман зберігає колишній блиск сатиричної майстерності Хаксли, та дотепність, що відрізняє всі ранні книги письменника. Але сатира б’є в невірно обрану мішень. Думка автора починає двоїтися, об’єкт сатири здобуває зибкость і двозначність. Своїм романом Хаксли намагається відповістити на запитання, що буде з людством через 600 років, і малює «єдина світова держава» в «році від Форда» 632-м. По ряду ознак у ланцюзі комічних образів, нанизаних один на одного на початку книги, неважко довідатися сатирові на «фордовскую» Америку. Зі сторінок роману одна за іншою встають картини миру, гранично механізованого й стандартизованого

В основі утопії Хаксли думка про те, що у своєму розвитку капіталізм перетворює людини в бездумний механізм. Він звертається до руссоистскому «ідеалу опрощення» і вертається назад до «природи». Не випадково єдиний позитивний характер у романі- «дитя природи», Дикун

У середині 30-х років, коли кращі люди Англії призивали у своїх добутках до боротьби з фашизмом, не замислюючись навіть віддати життя в цій боротьбі, Хаксли виступив ще з однією утопією - «Сліпої в Газі» (1936). Іронія його тьмяніє. Критика стає плоскої й безпредметною. Автор всі частіше прибігає до натуралістичних замальовок, всі частіше зображує виродливі, відразливі прояви тваринної природи людини. У малюнку Хаксли превалює гротеск, що вигадливо сполучається з витонченим аналізом піднесених щиросердечних переживань героя

В 1939 році, переїхавши в США, Хаксли видав роман «Після багатьох лет умирає лебідь». Тяга до потворного, хворобливому проявляється тут більше, ніж у попередніх книгах, сатиричні прийоми служать для подальшої дискредитації людини. Письменник прагне поставити під сумнів можливість і доцільність будь-яких прогресивних перетворень, мети й можливості антифашистської боротьби