Ландшафти Босфору надзвичайно мальовничі. Їхнє зачарування - у нескінченній мінливості, у добірності обрисів прибережних схилів, де височіють стрункі кипариси й гігантські платани (або, як їх називають на Сході, чинари), де навесні цвітуть багряник і гліцинія рожевими й фіолетовими гірлянди, а восени верес розкидає свій сріблисто-синій плащ

Але Босфор буває й іншим. Короткою зимою через тумани, дощів, зрідка навіть снігу він виглядає досить суворо. Північні вітри уриваються в устя. Холодне вологе повітря несеться по протоці, змушуючи поеживаться тих, хто виявився поблизу. Швидкість плину в Босфорі підвищується. Ближче до весни, коли в басейні Дунаю починається танення снігів, плин досягає своєї максимальної швидкості. У вузьких місцях протоки вода вирує, як у киплячому казані. Немов стріла, проноситься блакитний струмінь води уздовж берегів. Цей стрімкий потік турки називають “шейтан акантиси” - “чортовий плин”. Крім цього, верхнього плину, у Босфорі є ще й нижнє, що йде у зворотному напрямку - з Мармурового моря в Чорне. По ньому в Чорне море надходить більше солона вода Мармурового морячи

Чим далі до півдня, тим усе більше на берегах протоки з’являється сілець, парків, садів, вілл, мечетей, султанських палаців. До самої води збігають невеликі будівлі, поруч із якими вириті земляні ніші для зберігання рибальських човнів. У найбільш мальовничих місцях височіють ошатні будинки в кілька поверхів, південний^-південному-по-південному оперезані терасою, галереєю

Багато на берегах Босфору й стародавніх фортець. Їх похмурі товсті вежі й хижі зубці стін жваво нагадують про неспокійну історію Босфору, про незліченні кровопролитні бої

Берега протоки в міру просування по ньому те розсовуються, то зближаються. Починає здаватися, що це якийсь ланцюг озер, з’єднаних каналами. Одночасно береги те опускаються, то піднімаються нагору, і тоді корабель немов провалюється в ущелину, затиснута стрімчастими схилами гір

Босфор - не довга протока, але все-таки жоден корабель не може пройти по ньому, не зустрівши рибальський човен, маленький пароходик або великий корабель якої-небудь держави. Босфор - жвава морська дорога, вихід із Чорного моря на простори світового океану

2.Суецький канал

Суецький канал - судноплавний морський канал на північному сході Арабської Республіки Єгипет. Він з’єднує Середземне й Червоне моря. Суецький канал - найкоротший водний шлях між портами Атлантичного й Індійського океанів. Кораблям різних держав набагато вигідніше пропливти 161 км по Суецькому каналі, чим проходити 8-15 тисяч кілометрів, обгинаючи Африку, тому канал придбав міжнародне значення. Зона Суецького каналу вважається умовною границею між двома континентами: Азією й Африкою. Головні вхідні порти: Порт-Саїд із Середземного моря й Суец із Червоного моря. Суецький канал проходить по Суецькому перешийку в його найбільш зниженій і вузькій частині, перетинаючи ряд озер і лагуну Мензала. Канал був відкритий для судноплавства 17 листопада 1869 року. Його ширина по дзеркалу води становить приблизно 120- 150 метрів , а по дну - 45- 60 метрів , глибина каналу близько 13 метрів . На прохід через канал кораблі витрачають у середньому 11-12 годинника

2.1 Історія появи Суецького каналу .

В 1854 році французький дипломат і підприємець Ф. Лессепс, користуючись посиленням впливу Франції в Єгипті й особистих зв’язках, одержав у єгипетського правителя концесію на будівництво Суецького каналу на пільгових умовах, що очолила створена Лессепсом “Загальна компанія Суецького каналу”. Єгипетський уряд одержало 44% всіх акцій, Франція - 53% і 3% придбали інші країни. За умовами концесії акціонерам покладалося 71% прибутків, Єгиптові - 15%, засновникам компанії - 10%. Будівництво каналу почалося у квітні 1859 року й тривало більше 10 років. Основні роботи на Суецькому каналі вироблялися єгиптянами, яких набирали примусово по 60 тисяч чоловік на місяць. Багато хто з них загинули від непосильної праці й епідемій. Величезні витрати на будівництво Суецького каналу ускладнили економічне становище Єгипту. Користуючись цим, британський уряд купило в 1875 році в Исмаила-Ори єгипетську частку акцій Суецького каналу. Через 5 років єгипетський уряд було вимушено продати своє право на 15% прибутків від Суецького каналу французькому банку. Компанія Суецького каналу стала практично англо-французьким підприємством. Коли в 1882 році Єгипет був окупований англійськими військами, Суецький канал став головною британською воєнно-стратегічною базою на Близькому Сході. Через 6 років у Стамбулі була укладена міжнародна конвенція про забезпечення волі плавання по Суецькому каналі, що є й зараз основним документом, що регулює судноплавство по каналі. В 1956 році англійська окупація була знята, і єгипетський уряд націоналізував Суецький канал. Після цього пішла потрійна агресія проти Єгипту Англії, Франції й Израиля, що примкнув до них, що окончились провалом. Зштовхнувшись із рішучістю народу захищати свої завоювання й із твердою позицією СРСР, що предупредили про самі серйозні наслідки продовження агресії, інтервенти відступили. Слідом за цим Захід почав настання іншого економічні-економічну-економічна-економічний-рід^-економічне. Чимала ставка робилася на те, що єгиптянам виявиться не під силу освоїти сложнейшее господарство каналу. Але вона була біта. На допомогу єгипетським морякам прибутку десятки лоцманів, найбільш важливої професії на Суецькому каналі, тому що, щоб провести корабель через канал потрібен великий досвід капітана й безлічі лоцманів. Прохід по Суецькому каналі вважається в моряків пілотажем вищого класу

З моменту свого будівлі Суецький канал став відігравати стрижневу роль у єгипетській історії. Багато в чому цю роль він зберігає й сьогодні. Тим більше, що й донині, як пише газета “Аш-Шааб”, дехто на Заході не ладь прибрати до рук дохідну водну магістраль. Дійшло до того, що одним єгипетським економістом було висловлене речення створити змішане акціонерне товариство й передати частина акцій у руки західних компаній. Це речення викликало в єгипетській пресі негативну реакцію. Журнал ” Аль-Ахрам аль-иксисади”, наприклад, нагадав, що канал становить невід’ємну частину національної самосвідомості єгиптян, він ототожнюється ними з усіма завоюваннями революцій

Речення продати канал викликало таку реакцію, що показала, що сили протидії іноземному впливу в країні не висохнули й не атрофировались.

2.2 Вигідне географічне положення Суецького каналу

Канал зв’язує райони Ближнього й Середнього Сходу із Західною Європою, забезпечує її зв’язку з Азією, Австралією, Східною Африкою. Цим обумовлює високий ступінь завантаженості Суецького каналу. В 1870 році через канал пішло 486 судів, в 1913 - 5100, в 1966 - 21250. Понад 70% перевезень - нафта й нафтопродукти. За експлуатацію каналу Єгипет в 1966 році одержав 95 мільйонів єгипетських франків. По тоннажі перевезених вантажів Суецький канал до 1967 року стояв на першому місці серед всіх міжнародних каналів. Зараз канал проходять більше 20 тисяч судів під прапорами більше 100 країн миру. У сумі вони перевозять близько 250 мільйонів тонн різних вантажів. Через канал проходить 14% загального обсягу світової торгівлі, більша частина нафтових перевезень із району Перської затоки в Європу й Америку

За існуючими правилами Суец можуть проходити суду всіх країн, що не перебувають у стані війни з Єгиптом. Правили експлуатації забороняють поява в ньому лише кораблів з атомними силовими установками. Втім, із цього правила іноді робляться виключення

Незважаючи на зусилля, що вживаються для поліпшення технічних умов проводки судів, канал не залишається завантаженим повністю. Тому є ряд причин: збільшення флоту супертанкерів і гігантських контейнеровозів, вантажопідйомності й тоннажу судів взагалі, скорочення міжнародної торгівлі протягом останнього років через економічні безладдя. Частина спостережувані спади активності каналу оглядачі зв’язують насамперед із кризовими ситуаціями. Характерно й таке явище: завантаженість каналу часто буває пов’язана з войовничими заявами Вашингтона й Тель-Авіва на адресу країн Ближнього й Середнього Сходу

Список використаної літератури

Більша радянська енциклопедія, М., Радянська енциклопедія,1978

Великий Д., “Іду Суецьким каналом”, Звістки, 172,1987

Pages: 1 2 3 4