Мистецтво створення характеру. (По одному з добутків російської літератури XIX століття) … у підставі натури Обломова лежав чистий і добрий початок, виконане глибокої симпатії до всього, що добре й що тільки отверзалося й відгукувалося на заклик цього… серця. И. А. Гончарів …

я остаточно осяг поезію ліні, і це єдина поезія, який я буду вірний до труни. И. А. Гончарів И. А. Гончарів - талантливейший письменник XIX в., що, насамперед, є художником, що вміє у своїх добутках виразити всю повноту явищ життя. У літературу цей неперевершений майстер слова ввійшов у середині XIX в., коли в існуючому укладі життя в Росії відбувалися більші зміни: патріархальний уклад з його дворянством, несшим у світло науку й освіту, перемінявся буржуазним, котрий у той час початків процвітати. Письменник ставився до цих змін з більшою підозрою й недовірливістю. І недарма: адже він був глибоко схвильований моральними втратами патріархальної Росії

Ця тема - конфлікт між старою й новою Росією - пізніше була закладена Гончаровым в основі всіх трьох його романів: «Звичайна історія», «Обрив» і «Обломів». Роман «Обломів» центральне місце в романній трилогії Гончарова - побачив світло в перших чотирьох номерах журналу «Вітчизняні записки» за 1859 р. Нове, давно &copy A L L S o c h. r u очікуване в публіці добуток автора «Звичайної історії» було практично одностайно визнане видатним художнім явищем. «Обломів» має успіх не випадковий, не із тріском, а здоровий, капітальній і нетимчасовий у теперішній публіці», писав Л. Н. Толстой

Реальним прототипом головного героя роману, Обломова, був сам Гончарів, і тому в характері Іллі Ілліча письменник майстерно виразив свою прихильність до старого укладу життя. Ілля Ілліч - досить своєрідна людина по своїй натурі. Читаючи першу частину роману, ми довідаємося, що він був «32 33 років від роду, середнього росту, приємної зовнішності». Вражало відсутність певної ідеї, усякої зосередженості в нього особі

«Думка гуляла вільним птахом по особі, пурхала в очах… потім зовсім пропадала, і тоді у всій особі тепліло рівне світло безтурботності». Обломів був ледачий, і його нормальним станом було лежання. У молодості він ще до чого прагнув, «і якщо не можна сказати, що він був живий, те, принаймні, живее, чим тепер». «Однак…

цікаво б знати… отчого я… такий», запитує сам себе Обломів. Ясна й вичерпна відповідь на це питання дає картина дитинстваа, що Гончарів доносить до нас через «Сон Обломова».

Виховання й атмосфера, у якій ріс маленький Обломів, зіграли величезну роль у формуванні його характеру й світогляду. В «Сні…» маленький Ілля «робко тиснеться до няньки, а вона нашіптує йому про якусь невідому сторону, де… усі роблять чудеса, де течуть ріки меду й молока, де ніхто нічого цілий рік не робить». Саме в Обломовке, у далекі дитячі часи зложилася важлива й багато в чому визначального чорта його характеру - поетична мрійність. Але в той же час тут в Обломове виховали такі якості, як лінь, барство, презирство до кріпосних слуг і загубили живий розум, правдивість, лагідність і гуманність до нижчестоящого. Таким чином, оточення Обломова сприяло закладенню основи «обломовщини» дозвільного й порочного панського образа життя

И мені здається, що в глибині своєї душі Гончарів уже схильний засудити розміреність і лінощі старого життя, уклад, якому він ностальгічно вірний, але не хоче й не може прийняти нові зміни. Важко недооцінити майстерність Гончарова й у створенні ім’я й прізвища свого героя. Прізвище «Обломів» означають, що герой зломлений життям, пасує перед її труднощами й проблемами

Ім’я «Ілля Ілліч» самозамкнуто, тому що бездіяльний і марний спосіб існування предків Обломова знаходить у ньому кінцеве завершення. Тому образ Обломова став загальним для позначення ліні, безвільності й байдужості до життя. Тип, створений Гончаровым, крім того, виявляє риси яскраво вираженої ассоциальности, пасивності й эскапизма, тобто прагнення піти від дійсності в мир ілюзій у ситуації кризи, безсилля й відчуження. Взагалі, прийнято вважати, що образ Обломова сугубо негативний, однак Ілля Ілліч рисується Гончаровым симпатичним, щиросердечним і морально чистим: «у підставі натури Обломова лежав чистий, світлий і добрий початок, виконане глибокої симпатії до всього, що добре й що тільки отверзалося й відгукувалося на заклик цього простого… серця».

Дотепер не вщухають суперечки навколо фігури Обломова. Одні бачать у ньому мудреця й споглядальника, людину з добрим “голубиним” серцем. Інші відзначають “лінь і апатію” Іллі Ілліча, його суспільну марність і нікчемність. Однак Гончарів хотів показати зовсім не це. Прямо й сміло дивлячись в очі історичній істині, не приховуючи жорстокої правди про згубний вплив «обломовщини» на особистість неабиякої людини, письменник зумів показати поезію й правду морального протистояння суспільному злу, створивши національно^-конкретний, соціально обумовлений і разом з тим загальпо-людському значимий характер Іллі Ілліча Обломова. Така моральна домінанта образа і його філолофсько-психологічний зміст