Дж. Оруелл сказав в 1932 році про роман Е. Замятіна «Ми»: «…Цей роман - сигнал про небезпеку, що загрожує людині, людству від гіпертрофованої влади машин і влади держави - однаково якого». Ця оцінка ідейного змісту роману досить правдива. Але все-таки його зміст не зводиться тільки до критики машинної цивілізації й запереченню якої б те не було влади

В антиутопії Замятіна, написаної в 1920 році, «стримається явний натяк на реалії революційних перетворень у Росії. Із властивим йому даром передбачення Замятін говорить своїм романом, що обраний новим керівництвом країни шлях веде від світлих ідей соціалізму. Письменник уже в перші післяреволюційні роки став зауважувати в «новій» житті тенденції, що насторожують: зайву жорстокість влади, руйнування класичної культури й інших традицій у житті суспільства, наприклад, в області сімейних відносин. Час довів обґрунтованість полеміки Замятіна з політичною практикою першого років Радянської влади - саме так можна визначити завдання автора роману «Ми».

Дія в романі перенесено в далеке майбутнє. Після закінчення Великої Двохсотлітньої Війни між містом і селом людство вирішило проблему голоду - була винайдена нафтова їжа. При цьому вижило 0, 2 % населення землі. Ці люди й стали громадянами Єдиної Держави. Після «перемоги» над

голодом, держава «повело настання проти іншого володаря світу - проти Любові». Був проголошений історичний сексуальний закон: «Усякий з нумеров має право, як на сексуальний продукт, на будь-який нумер». Для нумеров визначили підходящий табель сексуальних днів і видавали рожеву талонну книжку

Про життя Єдиної Держави - «найвищих вершинах у людській історії» - розповідає в романі талановитий інженер Д-503, ведучий запису для нащадків. У його щоденниках розкриті особливості політики, культури Єдиної Держави, характерні взаємини між людьми. На початку роману Д-503 дотримується традиційних для людей Єдиного

Держави поглядів. Потім під впливом знайомства з революціонеркою .1-330 і любові до неї багато чого в його світогляді міняється

Спочатку Д-503 з’являється перед нами як захоплений шанувальник Благодійника. Він захоплюється досягнутим у державі рівністю: всі нумера однаково одягнені, живуть в однакових умовах, мають рівне сексуальне право. Очевидно, що автор роману не згодний з оповідачем. Те, що Д-503 здається рівністю, розцінюється Замятіним як жахаюча однаковість. От як він описує прогулянку: «Ми йшли так, як завжди, тобто так, як зображені воїни на ассірійських пам’ятниках: тисяча голів - дві злитих інтегральних ноги, дві інтегральних у розмаху руки». Це ж видно й під час виборів глави Держави, результат яких вирішений заздалегідь: «Історія Єдиної Держави не знає випадку, щоб у цей урочистий день хоча б один голос насмілився порушити врочистий унісон». У міркуваннях же Д-503 про безладність «виборів у древніх» як би від противного розкривається позиція автора. Демократичні вибори він уважає єдино прийнятними

Замятін з дивною прозорливістю описав ту пародію на вибори, що у Країні Рад довгий час видавалася за самі вибори. Кандидат на пост глави Єдиної Держави завжди той самий - Благодійник. При цьому в державі проголошене народовладдя…

У романі показане життя типової тоталітарної держави, з усіма властивими йому атрибутами. Тут і стеження за нумерами, і переслідування інакомислячих. Інтереси людей повністю підпорядковані інтересам держави. У нумеров не може бути індивідуальності, на те вони й нумера, щоб відрізнятися тільки своїм порядковим числом. Колективне коштує в такій державі на першому плані: «”Ми” - від бога, а “Я” - від диавола». Сім’я тут підмінена талонним правом. Та й житло, надане нумерам, чи навряд можна назвати будинком. Вони живуть у багатоповерхових будинках, у кімнатах із прозорими стінами, завдяки чому за ними можна безперешкодно вести спостереження

Єдина Держава знайшла управу на неслухняних - у результаті Великої операції, який були насильно піддані всі нумера, їм була вирізана фантазія. Куди надійніше захист від інакомислення! Замятін пише, що в результаті цієї операції герої стають схожими на «якісь людиноподібні трактори». Д-503 після операції остаточно відмовляється від виниклих у нього під впливом « 1-330 зухвалих думок. Тепер він не коливаючись іде в Бюро Хоронителів і доносить на повстанців. Він стає «гідним громадянином Єдиної Держави». Так збулися слова Благодійника про рай, як про місце, де перебувають блаженних, позбавлених бажань люди з вирізаною фантазією

У Єдиній Державі проводяться експерименти не тільки над людьми. Ми бачимо, у що перетворюється природне середовище. У місті, де в основному відбувається дія, немає нічого живого. Ми не чуємо птахів, шелесту дерев, не бачимо сонця (сонце, що світило у світі древніх, здавалося Д-503 «диким»). Технократическому місту-державі протипоставлений у романі мир за Стіною - Живаючи Природа. Там, за Стіною, жили «природні» люди - нащадки тих, хто пішов після двохсотлітньої війни в ліси. У житті цих людей є воля, вони сприймають навколишній світ емоційно.

Однак Замятін не вважає цих людей ідеальними - вони далекі від технічного прогресу, тому їхнє суспільство перебуває в примітивній стадії розвитку

Тим самим Євгеній Замятін виступає за формування гармонічної людини. Нумера й «природні» люди - це крайності. Мрії Замятіна про гармонічну людину можна знайти в міркуваннях Д-503 про «лісові» людях і нумерах: «Хто вони? Половина, що ми втратили, Н2 і О…потрібно, щоб половини з’єдналися…»

Ідейний зміст добутку розкривається в сцені повстання членів революційної організації «Мефи» і її прихильників. Стіна, що відокремлює тоталітарний мир міста-держави від вільного миру, висаджена. У місті відразу лунає пташиний гомін - туди приходить життя. Але повстання в романі розгромлено, і місто знову відділене від зовнішнього миру. Єдина Держава знову спорудила стіну, що назавжди відрізала людей від вільного життя. Але кінець роману не безнадійний: за Стіну, до «лісового» людям удалося піти «протизаконної матері» ПРО-90. Народжений у природному Світі її дитина від Д-503, за задумом Замятіна, повинен стати одним з перших доконаних людей, у якому з’єднаються дві половини, що розпалися

Своїм романом Замятін вирішує ряд найважливіших загальнолюдських і політичних проблем. Головними в романі є теми волі й щастя, держави й особистості, зіткнення індивідуального й колективного. Замятін показує, що не може бути благополучним суспільство, що не вважається із запитами й інтересами своїх громадян, з їхнім правом на вибір. Політичне значення роману «Ми» точно визначив історик Ч. Уолш: «Замятін і інші автори антиутопій попереджають нас не про помилкові політичні теорії, але про тім дивовижний, у що може вилитися споконвічно гарний політичний рух, якщо воно перекручується».

Доля цього добутку, що вперше було опубліковано на батьківщині автора тільки через майже 70 років, в 1988 році, доводить його гостру проблематику й політичну спрямованість. Недарма роман викликав у Росії в 20-х роках жвавий інтерес, хоча сучасники Замятіна не могли його побачити надрукованим. Цей добуток буде актуальним завжди - як попередження про те, як руйнує тоталітаризм природну гармонію миру й особистості