…Що є краса?

И чому неї обожнюють люди?

Посудина вона, у якому порожнеча,

Або вогонь, що мерехтить у посудині?

Н.А.Заболоцкий.

Про силу краси складають легенди й казки, співають пісні й зберігають переказу. Усі знають міф про Афродіту, богиню любові й краси. Ніхто не може уникнути її влади - навіть боги…

Історія зберігає справжні випадки про прояв сили краси. Так в Афінах дуже гарний молодий раб відігравав роль бога Диониса. Глядачі прийшли в захват, довго плескали йому, а власник навіть відпустив його на волю. Його краса була гідна бога

Великий подив людей перед чарами краси, прагнення знайти й розгадати її таємницю

Нам звісткою ліс про неї шумить втішної,

Про неї потік гримить струею хладной,

И говорять, качаяся, квіти…

(А.К. Толстой).

Перший вигук людини, що пролунав у космосі: « Краса-Те, яка»! Але не обов’язково залишати землю, щоб побачити красу. Мир краси - навколо й усередині нас. Немає такого народу, якому неведомо було б почуття прекрасного. Людина завжди прагне до краси. Він має здатність знаходити й цінувати красу, творити за її законами.

Чому в есе про педагогічну філософію я веду розмову про красу? Так тому, що моє саме головне завдання, як учителі технології, допомогти що навчається побачити красу навколишнього світу й зачудуватися тому, що цю красу не треба шукати спеціально, вона скрізь і у всьому, і самому спробувати створити щось незвичайне - здатне здивувати інших.

Ми живемо в століття наукового знання, коли кожна сфера дійсності стає об’єктом наукового дослідження. Естетика вивчає красу, осягає її зміст, джерела, призначення, але навчити розуміння краси вона не в змозі. Адже краса - сфера почуттів, переживань і ніяка наука не може дати людині рецепти правильних емоцій. Ці почуття виховуються шляхом безпосереднього прилучення до прекрасного через уміння зауважувати, переживати й створювати красу.

Чим може захоплюватися людина в навколишньому світі? Гарними формами, яскравим многоцветьем, розмаїтістю. Йому завжди хотілося запам’ятати прекрасне, все те, що дивувало й радувало його, зупиняло погляд. Адже якщо не зачудуєшся - не навчишся. Тому я завжди намагаюся дивувати своїх учнів новими знаннями, новими навичками, новими цінностями.

Формула «Прекрасне є життя», висловлена Н.Г. Чернишевським, дотепер є найбільш точним вираженням сутності краси. Життя щораз дає такі незвичні сполучення й пропорції краси, які часом суперечать нашим повсякденним поданням. Так колись російський мандрівник В.П. Боткін уразився своєрідності іспанської природи: на відміну від рівномірно розлитої краси Італії вона вміщає в себе сусідство смутності й дикості - сплесків тропічної розкоші, сили. Або вугілля й алмаз: мають той самий склад. Вугілля - корисний мінерал, але його достоїнство сховане непроникної для світла поверхнею. А алмаз - грає світлом. Чи треба дивуватися, що саме алмаз став символом прекрасного. Майстри ж бачать красу навіть у повсякденному, ні в чому не примітному

У технології, як і в житті, боротьба протилежностей зустрічається завжди як один з найважливіших законів буття. Це прекрасне й потворне, трагічне й комічне, добро й зло, що дозволяє на прикладі одного краще зрозуміти інше. Як зрозуміти прекрасне? Якщо гранично вузько, тільки як зовнішню красу, то таке розуміння формально, недостатньо, краса при цьому може легко перетворитися у свою протилежність. Тому важливо дивитися вглиб, бачити внутрішню красу. Це більше глибоке розуміння краси й цьому я теж повинен навчити, тому що майстер, що вкладає душу у свій утвір здатний створити те, що буде захоплювати навколишніх

Чим більше ми знайомимося із проявами прекрасного в природі й суспільстві, тим більше довіри виникає до самих сміливих формул, начебто відомого висловлення Ф.М. Достоєвського - «Краса врятує мир». У суспільстві діють багато сил, і краса, мистецтво - лише одна з них. Краса здатна «рятувати мир», але тоді, коли суспільно руйнівні дії інших сил не знищують на корені все те, що творить технологія й мистецтво. Мистецтво виконує свою роль там, де суспільний, науковий і технічний прогрес направляється убік твердження гармонії людини й людства, тобто підкоряється цілям краси

Для цього треба дуже любити людей, уміти знаходити в кожному гарне. Тому що, якщо ти любиш тільки самого себе, красу бережеш тільки для себе, нічого гарного із цього не вийде. Передай своє вміння бачити, любити й цінувати красу у всім, навіть вбезобразном.

Хто це зможе зробити? Мати? Художник? Композитор? Письменник?

Може бути

Але всю повноту краси життя можу передати моїм учням, у яких я бачу своїх дітей, своїх друзів, моє й твоє майбутнє, тільки Я - Учитель! І я це роблю, буду робити завжди: щогодини, кожна мить, тому що я - Учитель, що дає дітям світло істини, щастя буття, любов до людини - все те, що називається красою!

Збережи - » Міркування на тему: Краса - джерело натхнення й подиву . З'явився готовий твір.