П’єса “Вишневий сад” - лебедина пісня Чехова - з’явилася відбиттям ідейних настроїв передреволюційного років і живейшим відгуком на самі насущні соціальні питання свого часу. Вона відрізняється широтою й глибиною змісту. Ця п’єса про минуле, сьогодення й майбутнє Росії, про те, як воно представлялося Чехову на самому початку XX століття. Основна тема “Вишневого саду” - ліквідація дворянських гнізд і втрата їхніми власниками економічного й суспільного впливу, торжество буржуазії, що поміняє дворянство,, ріст у житті нової соціальної сили, що протистоїть і дворянству, і буржуазії. Основний конфлікт п’єси, відбиваючи глибинні суспільні протиріччя кінця ХТХ - початку XX століття, складається в боротьбі за вишневий сад, призначений до торгів. Власники маєтку Раневская й Гаїв бажають зберегти за собою сад, що є символом старих, феодально-кріпосницьких підвалин життя в тім його виді, у якому він перебуває. Лопахин же вважає за необхідне перетворити його в промислово-капита-листическое підприємство. Лопахин не є ворогом Раневской і Гаева. Він їхній друг і союзник. Пропонуючи перетворити вишневий сад у промислове підприємство, Лопахин мав на увазі економічні інтереси старих хазяїв. Його речення було єдиним засобом зберегти вишневий сад за колишніми власниками. Раневская й Гаїв не послухали ділової ради Лопахина. Не знайшовши необхідних засобів для сплати відсотків за свої борги, вони втратилися маєтки. На торгах вишневий сад був куплений Лопахиным. Поряд із зображенням зміни дворянства буржуазією й формування нових демократичних сил, незадоволених капіталістичними порядками, Чехов ставить у цій п’єсі проблеми праці й положення трудящих, справжнього щастя, щирої краси, теперішній любові й дійсного патріотизму. Основний ідейний пафос “Вишневого саду” проявляється в запереченні залишків барско-помісного, самодержавно-кріпосницького ладу, що вже давно зжив себе, пов’язаного з безпросвітно важким положенням трудового люду, з безкультур’ям; у п’єсі зізнається роль буржуазії як щодо прогресивної, тимчасово необхідної сили, здатної внести в життя часткові поліпшення; тут затверджується й той незаперечний факт, що в житті формується нова соціальна сила, що протистоїть не тільки дворянству, але й буржуазії. Чехів вірив, що ця нова соціальна сила покликана перешикувати життя на засадах справжньої людяності, гуманності й справедливості. Викриваючи минулу й сучасну йому життя, письменник привітав в особі Пети Трофимова й Ані Росію майбутнього. Чеховські Трофимов і Аня - радісні провісники бури, що налітає. “Людство йде до вищої правди, до вищого щастя, яке тільки можливо на землі, - говорить Трофимов, - і я в перших рядах!” - “Дійдеш?” - запитує його Лопахин. “Дійду”, - відповідає Петя й після паузи додає: “Дійду або вкажу іншим шлях, як дійти”. Непоколебимо вірить і Аня у світлі приречення майбутнього: “Ми насадимо новий сад, роскошнее цього”. “Вишневий сад” - це глибокі роздуми письменника про щастя людей. Образ прекрасного, квітучого саду - це символ людського щастя. Показуючи загибель приреченого на зруб старого вишневого саду, Чехов розповідає про те, яким прекрасним був цей сад раніше. І разом з тим у репліки Пети Трофимова й Ані він вкладає заклик посадити новий сад, прекрасніше колишнього, перетворити всю Росію в чудесний квітучий сад. Спогаду про минуле для одних людей болісно^-тяжкі, для інших сумно-радісні, відчуття нісенітниці їхнього сьогодення й ще неясні, але вабливі мрії про майбутнє - все це дає авторові можливість намалювати картину російського життя напередодні першої російської революції. “Прощай, будинок! Прощай, старе життя!” - говорить Аня, залишаючи садибу. “Здраствуй, нове життя!” - викликує весело Петя Трофимов, ідучи разом з Анею. В “Вишневому саду” є й елегійний настрій, смуток розставання з відживаючим минулим, у якому багато було поганого, але було й гарне. Разом з тим це своєрідна чеховська лірико-сатирична комедія, що з деякою лукавою добродушністю, але все-таки досить суворо, із чеховською тверезістю і ясністю, посміюється над дворянством, що йде з історичної сцени, представленим выморочными, неспроможними диваками. Втім, треба віддати справедливість: вони не захотіли продати свій вишневий сад, не піддалися спокусі, віддали перевагу бідність буржуазної вульгарності. У їхній бездіяльності позначилася їхня своєрідна дія, їхній протест проти духу торгашеського розрахунку, купецької вигоди. Вони залишилися вірні красі вишневого саду, і тому вони не так незначні й см
ішні або не тільки незначні й смішні. Ця п’єса про минуле, сьогодення й майбутнє Батьківщини. І її головний герой - це ліричний образ прекрасного, загадкового вишневого саду, образ краси життя, краси Батьківщини, тривожна й схвильована думка про те, кому, яким хазяям дістанеться ця краса, що буде створено на місці цього приреченого на загибель саду. “Вся Росія - наш сад”, - говорить Петя Трофимов. Але от купець Лопахин вирубає старий вишневий сад. Чехів мріє про сади майбутнього, незмірно більше прекрасних, чим всі сади минулого, він мріє про прекрасних людей майбутнього. Чехів вірить у Росію й у російський народ. Чехів привітає новий день Батьківщини - день її волі, слави й щастя