Наш народ щороку святкує День перемоги. Важкою ціною цю перемогу здобуто. Великий внесок у справу перемоги над ворогом зробили й українські письменники, які у своїх творах прославляли мужність, героїзм, висловлювали почуття глибокої любові до Вітчизни, впевненість у перемозі. Одним із найкращих творів є вірш Павла Тичини «Я утверждаюсь». Автор згадує про боротьбу нашого народу проти загарбників у минулому, закликає до повного винищення фашистських орд, змальовує картини життя після перемоги над ворогом. Характерним для поезії є її оптимістичне звучання. Поет вустами народу висловлює глибоку впевненість у перемозі:

Я єсть народ, якого

Правди сила ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила!

а сила знову розцвіла.

У цих рядках підкреслюється думка, що ні лихоліття, ні найжорстокіші випробування не могли зламати наш народ у минулому. Звідси поет доходить висновку, що і в цій війні ми вийдемо переможцями. У поезії відчутні гнів і ненависть до агресорів, лунає заклик знищити ворогів:

На українських нивах, на російських, на білоруських — я прошу, молю! — вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю! Ці слова Павла Тичини ніби перегукуються зі словами Олександра Невського: «Хто з мечем до нас прийде, від меча і загине».

1943 рік. Гримлять бої, бійці піднімаються в атаки, відвойовуючи кожну п’ядь землі у жорстокій битві… А Тичина вже бачить мирне життя, вчорашніх фронтовиків, які сьогодні стали до мирної праці. Бачить косарки в житі, чує заводські гудки. Він упевнений, шо мине небагато часу — і наш трудолюбивий народ самовідданою працею побудує щасливе життя.

Читаючи вірш, відчуваєш, яка велика туга охопила поета. Проте він має надію на краще і свою впевненість вселяє іншим: «Із ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять…»

Мене вражає далекоглядність П. Тичини, уміння бачити перспективу, малювати картини майбутнього. Не залишає байдужим і глибока емоційність мови поезії, і різноманітність та насиченість її художніми засобами, і хвилювання поета, і його любов до країни, до рідної землі.