Мати… Це саме миле у світі слово. Мати… У цьому слові все: ніжність, доброта, любов, турбота. Воно звучить різними прекрасними мелодіями, колисковими. Воно пахне польовими квітами й натрудженими руками, У ньому безсонні ночі, нескінченні хвилювання. Мати - самий рідної у світі людин. Напевно, немає нікого, хто б міг це заперечити. Мати - це символ безмежної любові, великої душі, символ життя. З першої мінути життя відмінюються над нами матері. Вони віддають нам часточку себе, своєї плоті й душі. У тривозі й любові, у замилуванні й надії споглядає матір своє дитя, сподіваючись і прагнучи все зробити для того. щоб у дітей було щастя й безхмарна доля. Починаючи від народження дитини, мати й надалі присвятить все життя йому. Вона буде намагатися затвердити в ньому найкращі риси людяності й добра, виростити його людиною з великої букви, патріотом своєї Батьківщини. Ціною власного щастя захищає нас ненька від усього поганого, прагне вберегти, виростити в ніжності й любові. Матері все життя дивляться нам у слід, відправивши в люди. Вони коштують на початку всіх наших доріг, бажають нам добра й щастя. Вона прагнуть, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили добро на своїй земля^-матюкай

Вони мудро й терпляче переносять негаразди в нашім житті, допомагають пережити їх, дають ради. І як би ти не хотів зробити по-своєму, а однаково вийде так, що мама була права. Вона начебто знала, що тобі судилося, начебто порадилася з Богом… Недарма український поет-пісняр Вадим Крищенко так добре сказав: «Материнство - синонім людяності, добра. Ненька все готово віддати своїм дітям. Якщо треба, вона вмре за них. Таке вуж її материнське серце».

Існує трагічна легенда про сина, що на вимогу коханки, убив власну матір, а її серце поніс дівчині

И по дорозі він спіткнувся й упав. А материнське серце, минаючи останніми краплями крові, запитало: «Ти не вдарився, синок?» Тільки мати здатна на таке… Тільки вона пожертвує собою заради дитини. Напевно, немає жодного поета, який би не присвятив хоча б одного свого добутку матері. Ці поезії турбують серце читача, огортають його такою хвилею любові до мами, що перехоплює подих. Одними з найкращих в українській літературі є вірші про неньку відомого поета Андрія Малишко. У своїх добутках письменники звеличують матір, називають її Святий. Це й не дивно, адже вона - дійсно Свята. Марія народила на мир Ісуса. Вона була просто жінкою, а після народження дитини стала Святий. Я можу сказати із упевненістю, що кожна мати - Свята. Адже вона так само, як і Марія, родила, вона тому що й Марія любить своєї дитини. У найтяжчу годину стогоном вирветься із грудей тільки одне слово - як остання надія на порятунок, як молитва:

«Мама!». Мати - це вічність, тому що вона завжди буде з нами, вона живе в нас і буде жити в наших дітях і онуках, у всьому нашім роді. Вона береже нас і благословляє на добро. Мати - берегиня… її серце таке велике, що здатно зігріти своїм теплом увесь світ. У кожної людини мати одна, як і Батьківщина. Це найдорожче! Я призиваю всіх любити й цінувати своїх матерів, піклуватися про їх, показати їм, що вони виростили гідних синів і дочок: «тому що, хто мати забуває, того Бог карає, того діти цураються, у будинок не пускають» (Т. Г. Шевченко «И мертвим, і живим…»).