(Про поезію Валерія Брюсова) Карбований, стислий, твердий, немов кутий вірш, скульптурно опукла чіткість образів, коротка, прагнуча до афоризму фраза - це все безсумнівно впадає в око читачеві, що навіть уперше взяв у руки книгу Брюсова. Величний і врочистий лад його поезії. У Брюсова начебто трубний голос, мідне звучання. Недарма його називали поетом “бронзи й мармуру”. У віршах Брюсов художник. Він обожнює міру, число, креслення

У цій розкресленій виміряній архітектоніці, де немов діють різець і молот, - сила Брюсова. У нього своя, ледве громіздка хода, свій, різко позначений лик. Уподібнюючи себе орачеві, він не без виклику писав: Уперед, мрія, мій вірний віл! Неволею, якщо не полюванням! Я біля тебе, мій батіг важкий, Я сам труджуся, а ти працюй! Виступивши в літературі наприкінці минулого століття, Брюсов швидко зайняв гідне місце серед поетів-символістів

Більше того, він став їхнім теоретиком і лідером. Однак, на відміну від побратимів по цеху, чий погляд на поезію в поета носив містичний відтінок, поетичне мислення Брюсова в основі своєї носило конкретний, реалістичний характер. Все це разом з раціоналізмом і навіть деяким холодом становить неповторний стиль його поезії. Відстороненими, обтяженими псевдонауковими викладеннями й гіпотезами. Іноді в цей час це виглядає наївн і забавним, іноді переконує й потрясає своєю глибиною: Бути може, ці електрони Мири, де сто материків, вінці, паденья, царства, трони й пам’ять сорока століть

Ще, бути може, кожний атом Всесвіт, де сто планет. Там усе, що тут в обсязі стислому, і навіть те, чого тут немає. Звичайно ж читати Брюсова сьогодні, переживши епоху Мандельштама, Бродського, Пастернаку, відверто говорячи, нуднувато. Здається, усе при ньому: і талант, і здатність складати, і глибокодумна поза мудреця й філософа, і фатальний профіль. Однак недарма Вл. Соловйов, якого Брюсов не спросясь називав учителем, писав із приводу віршів новоспеченого поета-символіста в одній зі своїх статей: “Загального судження про м. Валерії Брюсові не можна вимовити, не знаючи його віку

Якщо йому не більше 14 років, то з нього може вийти чималий віршотворець, а може й нічого не вийти. Якщо ж людина дорослий, те, звичайно, усякі літературні надії недоречні”. Залишивши цей пасаж на совісті Соловйова, хочеться все-таки помітити, що розумова поезія Брюсова не чіпляє душу. Так, звичайно, його вірші читаються. І при відомій старанності можна за годину, скиглячи й позевывая, здолати його книжку, поринути в мир його рим, зачудуватися всім цим “лаврам - іхтіозаврам”, “гамір - навпіл”, “булки copyright