Поезія А. А.Фета відрізняється рідкісної мелодійно-стью, що характеризує його творчість як основ-ную величину - начебто яскравої зірки. Такого роду « звез-так» у кожного поета й письменника повинна бути своя, але у Фета вона головним чином проявляється в музыкальнос-ти як способі життя поетичного добутку. По-эзия А. А.Фета довгий час трактувався як результат «чистого» мистецтва, оскільки мелодійність його сти-хов розуміли як завгодно, але абсолютно не так, яка вона насправді. Так зложилося, що мелодику, не-жность і плавність у ліричному тексті прийнято було ототожнювати із чимсь зніженим, витонченим і просто гарним, що не має іншої мети, крім як чисто эстетической. Однак мелодійність віршів Фета не можна отожде-ствить із зовнішньою «красивістю», тому що в цьому випадку краса зовнішня позначила під собою красу внутрішню. Мистецтво поета володіє чарівної си-лой, воно підкоряє людину, оберігає його від житейс-ких негод

Призначення поета - втілити невопло-щенное, відновити гармонію, втрачену челове-ческими душами. чи Не звідси ця виняткова ме-лодичность віршів Фета - не від чи цієї спроби, мети життя й творчості, місії стати восстановителем ут-раченного й дорогого? Неси моє серце в дзвенячу далечінь, Де як місяць за гаєм сум; У цих звуках на жаркі сльози твої Лагідно світить посмішка любові. Об дитя! як легко серед незримих брижів Довірятися мені пісні твоєї

(«Певгще») Пісня, це втілення мелодійності, не випадково була вибрана Фетом як форма для свого ліричного добутку. Саме до пісні він прагнув все своє творче життя, тому що тільки пісня й музыкаль-ность можуть повернути душі відчуття спокою, щастя й раю на Землі. Рай, загублений рай - от той образ, той ідеал, до якого прагнув Фет у своїй творчості. Музикальність його віршів схожа на щось неземне, але однаково прекрасне, як послання з інший світу, де пет ні зла, ні зрадництва, ні смерті

(лихі Фета, наближені до Землі й у той же час гранично відірвані від її, дають це непередаване відчуття щастя й спокою. Життя у всім, пожвавлення неживого - от що оспівав у своїх віршах Фет і що він вважав своїм обов’язком: Дати життя подих, дати насолода таємним борошнам, Чуже вмить відчути своїм, Шепнути про те, перед чим мова німіє, Підсилити бій безтрепетних серць - От у чому співак лише вибраний володіє, От у чому його й примара й вінець! («Одним поштовхом зігнати я адью живу…») У віршах Фета завжди відчувається життя - як щось зовсім природне, але в той же час приємно несподіване, радісне, як подарунок раю. Ка-Залось, він жив в інший світі або просто був посланий на землю з небес, - настільки прекрасна його лірика, діл-гие роки толкуемая землянами неправильно. Для поета Пісня прози оыла зовсім природна й безуслов-на, як живаючи тура, що не треба зіштовхувати, а про-сто зштовхнути, тому що далі вона all so ch. ru 2001 2005 піде сама, чув-ствуя, що до неї звертаються спросьбой.