Повість Миколи Васильовича Гоголя “Шинель” зіграла більшу роль у розвитку російської літератури. “Всі ми вийшли з “Шинелі” Гоголя”, - сказав Ф. М. Достоєвський, оцінюючи її значення для багатьох поколінь російських письменників. Оповідання в “Шинелі” ведеться від першої особи. Ми зауважуємо, що оповідач добре знає життя чиновників. Герой повести - Акакий Акакиевич Башмачкин, маленький чиновник одного з петербурзьких департаментів, - безправна й принижена людина

Гоголь так описує зовнішність головного героя повести: “низенького росту, трохи рябоват, трохи рудуватий, трохи навіть на вид підсліпуватий, з невеликою лисиною на чолі, зі зморшками по обидва боки щік”. Товариші по службі ставляться до нього без поваги. Навіть сторожачи в департаменті дивляться на Башмачкина як на порожнє місце, “начебто б через приймальню пролетіла проста муха”. А молоді чиновники сміються над Акакием Акакиевичем.

Він дійсно безглузда, смішна людина, що вміє лише переписувати паперу. А у відповідь на образи він говорить лише одне: “Залишіть мене, навіщо ви мене кривдите?”. “И щось дивне полягало в словах і в голосі, з яким вони були вимовлені, - пише Гоголь. - У ньому чулося щось… преклоняющее на жалість…

” Оповідання в “Шинелі” побудовано так, що комічний образ Башмачкина поступово стає трагічним. Він ходить у старій шинелі, що уже не можна полагодити. Для того щоб за порадою кравця нагромадити гроші на нову шинель, він заощаджує: по вечорах не запалює свічі, не п’є чай. По вулицях Акакий Акакиевич ходить дуже обережно, “майже навшпиньках”, щоб “не стерти підметок” завчасно, рідко віддає пралі білизна

усі права захищені 2001-2005 “Спочатку йому було трохи важко звикати до таких обмежень, але потім якось привыклось і пішло на лад; навіть він зовсім привчився голодувати по вечорах; але зате він харчувався духовно, носячись у думках своїх вічну ідею майбутньої шинелі”, - пише Гоголь. Нова шинель стає мрією й сенсом життя головного героя повести. І от шинель Башмачкина готова

Із цього приводу чиновники влаштовують банкет. Щасливий Акакий Акакиевич навіть не зауважує, що вони насміхаються над ним. Уночі, коли Башмачкин вертався з банкету, грабіжники зняли з його шинель. Щастя цієї людини тривав тільки один день. “На інший день він з’явився весь блідий і в старому капоті своєму, котрий зробився ще плачевнее”. Він звертається по допомогу в поліцію, але там з ним навіть не хочуть розмовляти

Тоді Акакий Акакиевич іде до “значної особи”, але той виганяє його. Ці неприємності настільки сильно подіяли на головного героя повести, що він не зміг пережити їх. Він занедужав і незабаром умер. “Зникло й зникла істота, ніким не захищене, нікому не дороге, ні для кого не цікаве… але для якого все-таки таки, хоча перед самим кінцем життя, мигнув світлий гість у вигляді шинелі, що пожвавив на мить бідне життя”, - пише Гоголь

Підкреслюючи типовість долі “маленької людини”, Гоголь говорить, що його смерть нічого не змінила в департаменті, місце Башмачкина просто зайняв інший чиновник. Повість “Шинель”, незважаючи на свою реалістичність, закінчується фантастично. Після смерті Акакия Акакиевича на вулицях Петербурга став з’являтися примара, що знімав шинелі з перехожих. Одні бачили в ньому схожість із Башмачкиным, інші не зауважували нічого загального в грабіжника з боязким чиновником. Один раз уночі примара зустріла “значну особу” і зірвав з його шинель, налякавши чиновника до того, що той “навіть став побоюватися щодо якого-небудь хворобливого припадку”.

Після цього випадку “значна особа” стало краще ставитися до людей. Такий кінець повести підкреслює авторський задум. Гоголь співчуває долі “маленької людини”. Він призиває нас бути уважними друг до друга, і як би попереджає, що людині прийде відповідати в майбутньому за нанесені ближньому образи. Недарма один з товаришів по службі Башмачкина почув за його словами: “Залишіть мене, навіщо ви мене кривдите?

” інші слова: “Я брат твій”.