“Раз виникши, релігія завжди зберігає відомий запас подань, успадкований від колишніх часів.” Ф. енгельс Подібне твердження ставиться й до християнської обрядовості, що містила в собі елементи обрядів і ритуалів інших религий, що передували християнству або ж існуючих у ту ж епоху. Християнство виник як релігійний продукт соціально-економічних, ідеологічних і політичних відносин певної історичної епохи. Соціальною суттю первісного християнства було те, що воно виник як рух пригноблених. Християнство виступала спочатку як релігія рабів і вольноотпущенников, бідняків і безправним, скореним або неуважних Римом народів, проповідувало прийдешнє рятування від рабства й убогості й шукало цього рятування в посмертному потойбічному житті на небі.

Відповідно до основних принципів свого віровчення християнство переробило матеріал, запозичений з інших религий і додало йому новий символічний зміст і значення. Так, всім древнім религиям були властиві подання, згідно яким богів, ображених людьми, можна було вмилостивити жертвоприносинами. У християнстві ж ці подання здобували форму віри в те, що одна велика добровільна жертва, принесена посередником, надолужила раз і назавжди гріхи всіх часів і всіх людей. Аналогічним образом нове звучання було додано й запозиченим християнством з язичеських религий елементам обрядової символіки: вони стали зв’язуватися з персоною новозавітного Ісуса Христа, божества, що втілилося в образ земного страждальця й своєю смертю людства, що надолужив всі гріхи.

Християнський культ являє собою сукупність ілюзорно-практичних дій (обряди, ритуали, таїнства, богослужіння, пости, молитви й т.д.) , за допомогою яких віруючі сподіваються досягти контакту з надприродною силою. Найбільш очевидний зв’язок з найдавнішими віруваннями й культами мають християнські таїнства.

2. Християнські таїнства

“Таїнства - суть священнодійства, які під видимим образом дійсно повідомляють віруючу невидиму благодать божию, - суть знаряддя, які необхідно діють благодатию на приступають до оним.” Архієпископ Макарий Християнські таїнства мало чим відрізняються за своєю формою від первісних магічних церемоній. Звичайно, зміст і значення, які вкладав у свої обряди первісний чаклун і які надає своїм діям християнський священик, - різні. Але матеріал, з якого складалася в первісні часи й складається сьогодні церемонія магічного ритуалу й християнського таїнства, техніка їхнього виконання, по суті однакові.

В основі всіх християнських таїнств лежить віра в божественну благодать. Благодать, по визначенню християнських теологів, - це “особлива сила, або особлива дія божие, повідомлювана нам заради заслуг нашого искупителя й здійснююче наше освячення, тобто з одного боку, що очищає нас від гріхів, що обновляє й виправдує перед богом, а з іншого боку - стверджуюча й возвращающая нас до чесноти для життя вічної” .

Це подання про благодать як силі, що повідомляє людині особливі чудодійні божественні властивості, сходить до первісних часів. Первісні люди вірили в існування якоїсь таємничої сили, що виходить від парфумів, богів, людей, тваринних і навіть неживих предметів, що може бути засвоєна людиною за допомогою певних обрядових дій. У маланезийцев ця сила називалася “мана” , в індійських племен ірокезів і алгонкинов - “оренда” і “маниту” . Уважалося, що найбільшою мірою цією силою володіють чаклуни й вожді племен. Щоб сприйняти її, треба було зробити спеціальні магічні церемонії.

У Древньому світі язичники робили різні таємні обряди (по-гречески - містерії) , за допомогою яких можна було вступити в контакт із божествами й одержати від них благодать, що гарантує вічне загробне блаженство.

Особливо популярні сталі містерії незадовго до виникнення християнства. У Римі, Греції й особливо в Малій Азії, Сирії, Єгипті язичники робили всілякі окурювання, обмивання, очищення, жертвоприносини й інші колдовские дії в надії в такий спосіб “очиститися” , вступити в спілкування з божеством і самим стати божественними.

Християнська церква включила багато язичеських церемоній у свій культ, переробивши їх на свій лад. Але подібність християнських таїнств із язичеськими обрядами пояснювалися батьками церкви як підступи диявола. Тертуллиан, наприклад, так і писав: “Диявол, намагаючись зіпсувати істину, наслідує в язичеських містеріях самим навіть божественним таїнствам: він і хрестить деяких, як послідовників, обіцяючи їм очищення від гріхів через купіль, і запам’ятовує потім на чолі воїнів своїх, і врочисто робить приношення хліба… і навіть поставляє верховного жерця при шлюбі” .

Спочатку християни запозичили з магічних церемоній і язичеських містерій стародавності два таїнства - причащання й хрещення. Потім виникли й інші - миропомазание, елеосвящение, сповідь, шлюб і священство.

2.1 Причащання

У таїнстві причащання, або святий евхаристии (від грецького eucharistia - вдячна жертва) , причащающийся, що вкушає під видом хліба й провина плоть і кров Христа, прилучається тим самим до бога й одержує стан вічного життя. По навчанню християнської церкви, причащання - саме священне з таїнств, тому що якщо в інших таїнствах Христос повідомляє віруючої в нього ті або інші дарунки своєї благодаті, те тут він пропонує самого себе - своє тіло й кров.

Таїнство дієприкметника, по християнському віровченню, установлено самим Христом на таємній вечері. Тим самим він “віддав хвалу богові й батькові, благословив і освятив хліб і вино й, прилучивши своїх учнів, закінчив таємну вечерю молитвою про всіх віруючих” . На згадку про цю подію церква й понині робить таїнство причащання. Священик бере просфиру й на жертовному столі вирізує кубик, що зветься “агнець” . При цьому він вимовляє: “Яко вівця на заклання ведеться” . Потім розріже “агнця” на чотири частини, вимовляючи вголос слова: “Приноситься в жертву агнець божий” , проколює його списом і говорить: “Прийміть, ядите, це є тіло моє, і пийте від її всі, ця є кров моя” .

Джерела цього таїнства лежать у первісних магічних віруваннях, згідно яким вкушання тіла вищої істоти здатно передати що вкушає доконані властивості цієї істоти й що безпосереднє вкушання його плоті й крові може бути замінено поїданням тварини, рослини, предмета й т.д., у якому ця істота втілена. Подібні подання були вкрай поширені в первісних народів. Цим пояснюються й звичаї древнього людожерства. Канібали пили кров убитого ворога як носительку його життєвої сили. У всій Океанії була поширена віра, що, з’ївши печінку вбитого, придбаєш його силу й хоробрість. Аналогічні відомості повідомляли мандрівники в XVII-XIX століттях про тубільців Нової Каледонии, індіанцях Південної Америки, корінних жителях багатьох районів Африки.

Поступово криваві жертвоприносини були замінені символічними жертвоприносинами. У цьому випадку роль жертви виконували фігурки з тесту, зерен, злаків і т.д. В Індії з рису й зелених злаків виготовляли зображення богині, що має форму усіченого конуса. Це зображення всіляко прикрашали, робили йому підношення, приносили в жертву барана або козла. Потім учасники обряду падали перед зображенням на коліна, після чого розбивали статую на шматки й поїдали її.

У Мексиці два рази в рік, у день весняного й зимового сонцестояння, з тесту виготовлялася фігура бога Витцлипутцли, що спершу ушановували по-царському, а потім розбивали й з’їдали.

У Древній Греції й Римі існувало богоедство у формі вкушання хліба й провина.

Звичайно, християнські подання про єднання людини з богом через теофагию (богоедство) , перейняті духом глибокого містицизму й магії, не можна розглядати поза духовним тлом епохи. Почуття безвихідності, апатії, невір’я в сили людини, пов’язані із загальною соціально-політичною обстановкою в Римській імперії, і з’явилися джерелом для виникнення віри в безсмертя, у можливість досягнення щасливого загробного життя, породили надію на надприродний порятунок (що було характерною рисою й символічними обрядами язичеських містерій) і привели в остаточному підсумку до поширення магії й містицизму. Ті ж мотиви й почуття лежали в основі виникнення й іншого християнського таїнства - хрещення.

2.2 Водохрещення

Таїнство хрещення також грає в християнстві винятково важливу роль, тому що воно - єдине таїнство, визнання якого є неодмінною умовою приналежності до християнської віри. Хрещення означало прийом нового члена до християнської громади або в церкву. Значення хрещення, однак, не зводиться тільки до символу. Воно є одночасно й містичний акт, що забезпечує крещаемому ряд усіляких земних і небесних благ.

Pages: 1 2 3