Поставлена вперше в Нью-Йорку в 1924 р., вона донині входить у репертуар багатьох театрів миру. Дія п’єси відбувається в Новій Англії в 1850 р. Далеко за той день, коли - у той час ще молодий - ефраим Кебот з’явився в цих краях, поставивши собі непомірне завдання - перетворити кам’янисту землю у квітучий сад. Тут пройшло все його життя. Тут умерли й поховані його дві дружини

Тут виросли його три сини, які тепер ненавидять батька. Сюди привозить він свою молоду дружину Абби, сподіваючись хоча б останні роки життя прожити в спокої й мирному щасті. Герої п’єси - Абби й ебин, молодший син Кебота, - із самого початку «сковані одним ланцюгом»: взаємна ненависть і фатальна любов опановують ними з першого погляду, роблячи їхній сполучник одночасно неможливій і неминучій, трагічній, несучій горі й смерть. Елемент фаталізму, злої долі, що гнітить долі дуже сильний у цій драмі, але в той же час, що відбувається в ній не втрачає психологічної правди й вірогідності. Коли через рік в Абби народився син, Кебот скликає сусідів відсвяткувати радісну подію. Він вимагає, щоб усе веселилися, пили за здоров’я немовляти

У веселощі не беруть участь лише Абби й ебин: їм раптом відкривається весь кошмар случившегося. ебин боїться, що народжена дитина - його син - стане непереборною перешкодою між ним і батьківською фермою. Любов і гроші, безкорисливість і жадібність нерозривні в цій п’єсі, визначають її своєрідність, її особливий трагізм. І Абби зважується на страшне: вона вбиває сина, щоб ще раз довести свою любов до ебину. У фіналі п’єси Абби й ебин, що вирішив до кінця розділити її долю, ідуть, арештовані шерифом: за вбивство дитини їх чекає смерть. А Кебот залишається в населеному примарами будинку, тепер уже назавжди й непоправно один