На інший день, як Платов до государя з добрим ранком з’явився, той йому й говорить:

- Нехай зараз закладуть двухсестную карету, і поїдемо в нові кунсткамери дивитися

Платов навіть насмілився доповісти, що чи не досить, мол, чужоземні продукти дивитися й чи не краще до себе в Росію збиратися, але государ говорить:

- Ні, я ще бажаю інші новини бачити: мені хвалили, як у них перший сорт цукор роблять

Поїхали

Англійці все государеві показують: які в них різні перші сорти, а Платов дивився, дивився так раптом говорить:

- А покажіть-ка нам ваших заводів цукор молво? А англійці й не знають, що це таке молво. Перешіптуються, переморгуються, повторюють друг дружку: "Молво, молво", а пом’яти не можуть, що це в нас такий цукор робиться, і повинні зізнатися, що в них всі цукри є, а "поголоска" немає.

Платов говорить:

- Ну, так і нема чим хвастатися. Приїдьте до нас, ми вас напоїмо чаєм із сьогоденням молво Бобринского заводу

А государ його за рукав смикнув і тихо сказав:

- Будь ласка, не псуй мені політики

Тоді англійці покликали государя в саму останню кунсткамеру, де в них із усього світла зібрані мінеральні камені й нимфозории, починаючи із самої величенної єгипетської керамиди до зашкірної блохи, що очам бачити неможливо, а каяття її між шкірою й тілом

Государ поїхав

Оглянули керамиди й усякі чучели й виходять геть, а Платов думає собі:

"От, слава богові, все благополучно: государ нічому не дивується".

Але тільки прийшли в саму останню кімнату, а отут коштують їхні робітники в тужурних жилетках і у фартухах і тримають підношення, на якому нічого немає.

Государ раптом і зачудувався, що йому подають порожнє підношення

- Що це таке значить? - запитує; а аглицкие майстри відповідають:

- Це вашій величності наше покірне піднесення

- Що ж це?

- А от, - говорять, - изволите бачити сориночку? Государ подивився й бачить: точно, лежить на срібному підношенні сама малюсінька смітинка. Працівники говорять:

- Извольте пальчик послюнить і її на долоньку взяти

- На що ж мені ця смітинка?

- Це, - відповідають, - не смітинка, а нимфозория.

- Живаючи вона?

- Ніяк ні, - відповідають, - не живаючи, а із чистої з аглицкой стали в зображенні блохи нами викувана, і в середині в ній завод і пружина. Извольте ключиком повернути: вона зараз почне дансе танцюватися

Государ залюбопитствовал і запитує:

- А де ж ключик? А англійці говорять:

- Тут і ключ перед вашими очами

- Отчого ж, - государ говорить, - я його не бачу?

- Тому, - відповідають, - що це треба в мелкоскоп. Подали мелкоскоп, і государ побачив, чт про біля блохи дійсно на підношенні ключик лежить

- Извольте, - говорять, - взяти її на ладошечку - у неї в пузичке заводна дірка, а ключ сім поворотів має, і тоді вона піде дансе…

Насилу государ цей ключик схопив і насилу його в щіпці міг удержати, а в іншу щіпку блошку взяв і тільки ключик вставив, як відчув, що вона починає вусиками водити, потім ніжками стала перебирати, а нарешті раптом стрибнула й на одному лету пряме дансе й дві верояции убік, потім в іншу, і так у три верояции всю кавриль станцювала

Государ відразу ж велів англійцям мільйон дати, якими самі захочуть грошима, - хочуть срібними п’ятачками, хочуть дрібними асигнаціями

Англійці попросили, щоб їм сріблом відпустили, тому що в папірцях вони користі не знають; а потім зараз і іншу свою хитрість показали: блоху в дарунок подали, а футляра на неї не принесли: без футляра ж ні її, ні ключика тримати не можна, тому що загубляться й в copy їх так і викинуть. А футляр на неї в них зроблений із цільного брильянтового горіха - і їй містечко в середині видавлено. Цього вони не подали, тому що футляр, говорять, начебто казенний, а в них щодо казенного строго, хоч і для государя - не можна жертвуватися

Платов було дуже розсердився, тому що, говорить:

- Для чого таке шахрайство! Дарунок зробили й мільйон за те одержали, і усе ще недостатньо! Футляр, - говорить, - завжди при всякій речі належить

Але государ говорить:

- Залиш, будь ласка, ця не твоя справа - не псуй мені політики. У них свій звичай. - И запитує: - Скільки той горіх коштує, у якому блоха моститься?

Англійці поклали за це ще п’ять тисяч

Государ Олександр Павлович сказав: "Виплатити", а сам спустив блошку в цей орешек, а з нею разом і ключик, а щоб не втратити самий горіх, опустив його у свою золоту табакерку, а табакерку велів покласти у свою дорожню скриньку, що вся вистелена преламутом і риб’ячою кісткою. Аглицких же майстрів государ із честю відпустив і сказав їм: "Ви є перші майстра. На всьому світі, і мої люди супротив вас зробити нічого не можуть".

Ті залишилися цим дуже задоволені, а Платов нічого проти слів государя вимовити не міг. Тільки взяв мелкоскоп так, нічого не говорячи, собі в кишеню спустив, тому що "він сюди ж, - говорить, - належить, а грошей ви й без того в нас багато взяли".

Государ цього не знав до самого приїзду в Росію, а виїхали вони незабаром, тому що в государя від військових справ зробилася меланхолія й він захотів духовну сповідь мати в Таганрозі в попа Федота. Дорогою в них із Платовим дуже мало приємної розмови було, тому вони зовсім різних думок зробилися: государ так міркував, що англійцям немає рівних у мистецтві, а Платов доводив, що й наші на що глянуть - усі можуть зробити, але тільки їм корисного ученья немає. І представляв государеві, що в аглицких майстрів зовсім на всі інші правила життя, науки й продовольства, і кожна людина в них собі всі абсолютні обставини перед собою має, і через те в ньому зовсім іншої зміст

Государ цього не хотів довго слухати, а Платов, бачачи це, не став підсилюватися. Так вони і їхали мовчачи, тільки Платов на кожній станції вийде й з досади квасна склянка горілки вип’є, солоним бараночком закусить, закурить свою корінцеву трубку, у яку відразу цілий фунт Жукова тютюну входило, а потім сяде й сидить поруч із царем у кареті мовчачи. Государ в одну сторону дивиться, а Платов в інше вікно цибух висуне й димить на вітер. Так вони й доїхали до Петербурга, а до попа Федотові государ Платова ж зовсім не взяв

- Ти, - говорить, - до духовної бесіди невоздержен і так дуже багато куриш, що в мене від твого диму в голові кіптява коштує

Платов залишився з обидою й ліг будинку на прикру укушетку, так так всі й лежав так покурював Жуків тютюн без перестачи.

Збережи - » Лєсков Н. С. Лівша - глава третя . З'явився готовий твір.