На інший день поїхали государ із Платовим у кунсткамери. Більше государ нікого з росіян із собою не взяв, тому що карету їм подали двомісну

Приїжджають у превеликий будинок - під’їзд неописаний, коридори нескінченно, а кімнати одна в одну, і, нарешті, у самому головному залі різні огромадние бюстри, і посередині під валдахином коштує Аболон полведерский.

Государ оглядається на Платова: чи дуже він здивований і на що дивиться; а той іде ока опустивши, начебто нічого не бачить, - тільки з вусів кільця в’є

Англійці відразу стали показувати різні подиву й пояснювати, що до чого в них пристосовано для військових обставин: буреметри морські, мерблюзьи мантони піших полків, а для кіннот смолевие непромокабли. Государ на все це радується, усе здається йому дуже добре, а Платов тримає свою ажидацию, що для нього всі нічого не значить

Государ говорить:

- Як це можливо - отчого в тобі така нечутливість? Невже тобі тут ніщо не дивне? А Платов відповідає:

- Мені тут те одне дивно, що мої донци-молодці без усього цього воювали й дванадесять мову прогнали

Государ говорить:

- Це безрозум. Платов відповідає:

- Не знаю, до чого віднести, але сперечатися не смію й повинен мовчати

А англійці, бачачи між государя таку перемолвку, зараз підвели його до самому Аболону полведерскому й беруть у того з однієї руки Мортимерово рушниця, а з іншої пістолю

- От, - говорять, - яка в нас продуктивність, - і подають рушниця

Государ на Мортимерово рушницю подивився спокійно, тому що в нього такі в Царському Селі є, а вони потім дають йому пістолю й говорять:

- Це пістоля невідомої, виняткової майстерності - її наш адмірал у розбійницького отамана в Канделабрии через пояс висмикнув

Государ глянув на пістолю й надивитися не може

Взахался жахливо.

- Ах, ах, ах, - говорить, - як це так… як це навіть можна так тонко зробити! - И к Платову по-російському обертається й говорить: - От якби в мене був хоча один такий майстер у Росії, так я б цим досить щасливий був і пишався, а того майстра зараз же шляхетним би зробився

А Платов на ці слова в ту ж мінуту опустив праву руку у свої більші шаровари й тягне звідти рушничну викрутку. Англійці говорять: "Це не відчиняється", а він, уваги не обертаючи, ну замок колупати. Повернув раз, повернув два - замок і вийнявся. Платов показує государеві собачку, а там на самому сугибе зроблена російський напис: "Іван Москвин у граді Тулі".

Англійці дивуються й друг дружкові поштовхують:

- Ох-Де, ми маху дали!

А государ Платову смутно говорить:

- - Навіщо ти їх дуже сконфузив, мені їх тепер дуже шкода. Поїдемо

Сіли знову в ту ж двухсестную карету й поїхали, і государ у цей день на балі був, а Платов ще більша склянка кислярки видушил і спав міцним козачим сном

Було йому й радісно, що він англійців оконфузив, а тульського майстра на крапку виду поставив, але був і прикро: навіщо государ під такий випадок англійців шкодував!

"Через що це государ засмутився? - думав Платов, - зовсім того не розумію", - і в такому міркуванні він два рази вставав, хрестився й горілку пив, поки (насильно на себе міцний сон навів

А англійці ж у цей самий час теж не спали, тому що і ям завертіло. Поки государ на балі веселився, вони йому такий новий подив підбудували, що в Платова всю фантазію відняли

Збережи - » Лєсков Н. С. Лівша - глава друга . З'явився готовий твір.