Основні напрямки розвитку хімічної промисловості - виробництво мінеральних добрив для сільського господарства, хімічного волокна для легкої промисловості, пластмас для машинобудування. Центрами виробництва мінеральних добрив є міста Кедайаняй і Йонава. Тут роблять суперфосфат, аммофос, сірчану кислоту, фосфорну кислоту й ін.

На основі хімічної промисловості розвивається фармацевтична промисловість, що спеціалізується на виробництві різних засобів для ін’єкцій.

Харчова промисловість

Цю галузь формують близько 120 великих підприємств. У республіці існують 8 великих мясоперерабативающих комбінатів, що поставляють продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й у республіки СНД.

Молочна промисловість представлена 5 великими молочними комбінатами. Широко відомі литовські сири, які останнім часом всі частіше з’являються в магазинах Моськви й З-Петербурга.

Основні рибопереробні підприємства перебувають у Клайпеді. Вони роблять рибні консерви, копчену й солону рибу, кулінарні вироби.

Транспорт

Через невеликі розміри республіки в останні роки одержав розвиток автомобільний транспорт. Він дозволяє здійснювати доставку за принципом “від дверей до дверей” . Більшу роль тут грають вантажні автомобілі середнього класу (вантажопідйомність до 5 тонн) . Пасажирські перевезення в Литві виробляються по 498 міжміських маршрутах.

Залізничний транспорт із недавнього часу здійснює тільки транзитні перевезення з Росії в Калінінградську область. Активно використовується залізнична вітка, що з’єднує Північний захід Росії й країни Балтії з Польщею. Загальна довжина залізниць не перевищує 2000 км.

Окрему більшу роль у житті Литви грає морський транспорт. Литовські порти обслуговують потреби не тільки республіки, але й сусідніх регіонів у Росії й Білорусії. Найбільший порт - Клайпеда, усього в Литві є близько 40 морських портів. Транзит через литовські порти приносить великий дохід у бюджет держави.

Сільське господарство

У сільському господарстві зайняте близько 20% працездатного населення республіки. Сільськогосподарські вгіддя займають близько 50% території республіки, орні площі займають близько 40%. Виробляється меліорація земель, осушення боліт.

Під зернові культури зайнято більше половини посівних площ (близько 1.2 млн га) . Найбільші площі відведені під ячмінь. Також вирощують озиму пшеницю, овес, бобові. Частина землі відведена під вирощування льна й цукрового буряка. Картопля вирощується практично у всіх районах Литви. Більші простори займають посіви кормових культур, багаторічних і однолітніх трав. Під суспільні сади відведене близько 50 тис. га. Основні культури - районированние сорти яблунь, вишень і злив.

Основні напрямки у тваринництві - молочне ськотарство й беконне свинарство. Птахівництво спеціалізоване й ськонцентроване - побудовано 5 великих птахофабрик.

Оськільки значну частину Литви займають озера й штучні водойми, то розвиток рибництва одержало широке поширення. Як основні види розводять дзеркального коропа, карася, ляща. У ріках і озерах удосталь водяться прісноводні раки, які у великій кількості вивозяться в Росію. У приморських населених пунктах активно діють рибальські кооперативи й приватні підприємства, орієнтовані на вилов оселедці й кільки.

Висновок

Литовська Республіка після розпаду Сполучника РСР намагається знайти своє місце в Європейському економічному співтоваристві, переорієнтовуючи свою промисловість на потреби Заходу. Однак у силу надзвичайно твердої конкуренції на західному ринку успіхи по просуванню литовських товарів більш ніж ськромні. Тому в останні роки промисловість республіки починає усе активніше співробітничати зі своїми старими партнерами в рамках екс-ссср. Всі обіцянки по якнайшвидшій інтеграції литовської промисловості в Загальний Ринок до останнього часу так і залишаються обіцянками.

Небажання Уряду й Парламенту Литви приєднатися до СНД істотно уськладнює й без того непросту економічну обстановку в країні. Великий потік російськомовної еміграції привів до того, що значна частина високотехнологичних виробництв, включаючи Ингалинськую АЕС, перебувають на грані зупинки. Уміли спрямовані дії на підйом націоналістичних настроїв литовців, які з’явилися основною причиною хвилі еміграції з республіки, останнім часом піли на спад. Уряд навіть вживає напівофіційних заходів для того, щоб запобігти від’їзду в Росію висококваліфікованих кадрів. Однак ці півзаходи не є досить ефективними.

Pages: 1 2