Литва - до 1991 р. входила до ськладу Сполучника РСР як Литовська Радянська Соціалістична Республіка. З 1991 р. - незалежна держава.

Географічний опис

Литва перебуває в північно-західній частині Східноєвропейської рівнини й у соєю західної частини обмивається Балтійським морем у районі Куржського затоки й упадання ріки Німан. З півдня й південно-сходу Литва граничить із Білорусією по р. Німан і далі по адміністративних границях (724 км) , що залишилася із часів СРСР. На заході й південно-заході стикається з Республікою Польща (110 км) і Калінінградською областю Російської Федерації (303 км) . На півночі загальна границя з Латвією становить 610 км. Територія Литви займає площу в 65,2 тис. км2 - 0.3% від всієї території колишнього СРСР.

Ландшафт

Литва розташована на лісисто-болотистій рівнині, висота над рівнем моря не перевищує 200 м. Нинішній рельєф сформувався близько 10 тис. років тому під впливом глобального зледеніння. Льодовик, рухаючись із півночі, згладив нерівності рельєфу й приніс із собою велика кількість моренових каменів - обкачаних гранітних валунів діаметром від декількох сантиметрів до 2-3 метрів. На заході, біля узбережжя Балтійського моря, переважає низинна заболочена рівнина. На сході й південно-сході - всхолмье з перепадом висот до 100 - 150 м, ськладене із суглинків. На правом бережу Німану часто зустрічаються виходи вапняків і сланців, що утворять берегові стрімчаки висотою 50-75 м.

У Литві виділено 9 типів внутрішньозональних ландшафтів, основними з яких є:

Глинисті рівнини - займають найбільший простір. Внутрішньозональний ландшафт ділиться на дві групи: Моренні рівнини. Являють собою рівну поверхню, найчастіше покриту моренним суглинком, що містить до 50% глини. Крім того, моренний суглинок містить пісок і Алеврит (пухкі осадові породи) . У моренному суглинку дрібні частки змішані з більшими зернами й валунами. Приледниково-Озерні рівнини. Утворилися на низинних ділянках моренних рівнин, які тривалий час були покриті поталими льодовиковими водами, що займали площа в кілька квадратних кілометрів. Піщані рівнини - найчастіше спостерігаються в зоні змішаних лісів. Горбкувато-моренні височини. Займають близько 18% території Литви, в основному на сході й південно-сході республіки. Приморські рівнини. Це невеликі простори, що примикають безпосередньо до узбережжя Балтійського моря. Відмінною рисою цього типу рівнин є те, що пісок, що намивається хвилями, відкладався нерівномірно. У деякому віддаленні від берега паралельно узбережжю в результаті дії постійно, що дмуть вітрів, з боку моря сформувався горбкуватий рельєф Приморських дюн - піщаних гряд висотою 10-20 м, що поростили в основному хвойними лісами. Річкові долини - пересівають всі інші типи ландшафтів. Для них характерні яськраво виражені тераси.

Клімат

Клімат Литви визначається близьким розташуванням Балтійського моря. Клімат м’який, узимку температура звичайно не опуськається нижче мінус 10 З. Однак у силу високої вологості для жителів внутрішніх областей Євразії зима там переноситься важко. Літо нежарке, середня температура липня + 18-20 З. Опадів випадає в середньому 600-680 мм у рік, що приблизно на 50% перевищує середні показники по Східноєвропейській рівнині.

Зима триває із грудня по лютий, сніг лежить не більше трьох місяців. Літня температура встановлюється звичайно в другій половині травня й тримається до кінця серпня. Весна й осінь характеризуються затяжними дощами.

Ріки й водойми

На території Литви переважають невеликі ріки, що є правими припливами самої великої ріки - Німану. Річний стік становить 26 км3 у рік, з них 21 км3 - стік Німану. Дно рік звичайно замулено або покрито піськом з невеликою домішкою торф’яного мулу.

Німан є самою великою рікою Литви. Його довжина - 937 км, з яких більше половини граничить із територією республіки. Басейн Німану займає близько 70% території.

Дзеркало озер займає близько 1.5% території Литви, однак великих озер немає. Найглибшим озером є оз. Таурагнас (глибина 60 м) . Найбільше озеро Литви - оз. Друкшяй (дзеркало 45 км2) Серед озер переважають озера льодовикового періоду, ложі яких сформувалося в результаті впливу льодовика. Послеледниковие озера нечисленні й досить крейди. Також є озера морського походження.

Практично ізольованою морською водоймою є Куршський Затока, відділена від Балтійського моря вузької (0.4 - 4 км) смужкою суши - Куршськой Косою. Його обсяг - близько 6 км3. Затока з’єднується з морем Клайпедським протокою, ширина якого 600-680 м. Оськільки в цю затоку впадає р. Німан, солоність води в ньому невисока.

Болота на початку століття займали близько 6% території Литви. Найбільш болотистим місцем була дельта Німану - вони займали приблизно 25% її площі. У цей час більше половини заболочених територій осушене й перетворено в луги й пасовища.

Рослинний покрив і тваринний мир

Литва перебуває в зоні хвойних і змішаних лісів, які займають 28% території республіки. Соснові ліси становлять 38% всієї зайнятий лісом площі. Широколиственние лісу існують тільки на невеликих ділянках родючих ґрунтів в областях м’якого морського клімату.

Ліси розподілені нерівномірно. На піщаних рівнинах вони займають 70% площі, а на слабко дренированних вододілах глинистих рівнин - до 50%. Більші ліси часто називають терміном “гиря” по назвах прилеглих населених пунктів, наприклад, Дайнавос-Гиря. Площі 15 лісових масивів займають близько 100 км2.

У всіх великих лісах водяться лось, дикий кабан, руда лисиця, козуля, заєць. Іноді зустрічається рись. Через високу щільність населення в республіці в цей час дикі тварини збереглися в основному в Національному парку Литви й в 174 заказниках, які розташовані у всіх великих лісових масивах. З метою природоохоронних мір у цей час організовані 3 заповідники.

Населення й трудові ресурси

У Литві проживає понад 3.5 млн. чоловік. 66% населення зосереджено в містах, що обумовлено розвитком промисловості. Найбільші міста: Вільнюс, Клайпеда, Шяуляй, Каунас і Панявежис. У республіці є велика кількість невеликих міст і селищ міського типу з населенням не більше 50 тис. чоловік.

Середня щільність населення становить 55 чоловік на км2. Щільність сільського населення майже в 3 рази менше. Найбільш заселеними є південь і захід республіки.

80% населення - литовці. Близько 9% - росіян, 8% - поляків, інші представлені вихідцями з інших народів (білоруси, євреї, цигани, латиші й ін.) . Чисельність населення збільшується повільно, тому що природні приріст населення невеликий - 5 чоловік на 1000 жителів. У цей час ріст чисельності населення знижений через міграцію в Росію й республіки СНД. Середня литовська сім’я ськладається з 3 чоловік. Це пов’язане із традиційно високим рівнем життя.

Працездатне населення республіки становить приблизно 52%. Через широке впровадження автоматизації й механізації на підприємствах останнім часом відбувається міжгалузевий перерозподіл працівників на користь невиробничої сфери (у її галузях зайняте близько 25% працюючих) .

Економіка

Основу промисловості Литви становлять 580 підприємств. Основу індустріального розвитку республіки становлять промислові об’єднання в області енергетики, машинобудування й металообробки, а також хімії. У Литві виробляється весь спектр будівельних матеріалів (цемент, шифер, гравій, цегла й т. д.) . Оськільки значна територія республіки зайнята лісовими масивами, добре розвинена лісова й деревообробна промисловість.

Близько 2/3 промислової продукції виробляється в п’яти найбільших містах, перерахованих вище.

Енергетика й паливна промисловості

Енергетичні ресурси Литви невеликі; великих рік ні, тому на частку ГЕС доводиться лише мала частина вироблення електроенергії. Більша частина вироблюваної електроенергії доводиться на ТЕС. Майже все паливо (в основному мазут і природний газ) увозиться з-за кордону, тому що своїх родовищ нафти й газу в Литві немає. Також як паливо використовується торф, що добувається в республіці.

Машинобудування й металообробка

На території Литви перебуває 130 підприємств цієї галузі. Машинобудування є спеціалізованим; тут виробляються верстати, устаткування, прилади, вироби електротехнічної, електронної, радіоелектронної промисловості. Електротехнічна промисловість спеціалізується на виробництві електродвигунів малої й середньої потужності. Великим верстатобудівним підприємством є завод “Жальгерис” ;основні центри верстатобудування - Вільнюс і Каунас. Вільнюський завод свердлів є одним з найбільших підприємств цього профілю в Європі. Також розвинене машинобудування й суднобудування.

Хімічна промисловість

Pages: 1 2

Збережи - » ЛИТВА: географія й економіка . З'явився готовий твір.