Початок XX ст. визначається інтенсивним розгортанням визвольного руху в Російській імперії під гаслами боротьби за землю і волю, подіями революцій 1905 - 1907 рр., 1917 р., проголошенням УНР (1917). Усе це позначилося на розвиткові української літератури, зумовило пожвавлення українського політичного, культурно-освітнього, мистецького життя. Відкриваються національні школи, створюються Український народний університет, Українська академія наук, Національна бібліотека. Виникають українські видавництва, починають виходити журнали і газети.

У цей період гостро постали проблеми гуманізму, сенсу життя людини, свободи, прогресу і справедливості. Письменники вірили, що історичні умови складалися на їхню користь: вони зможуть писати правду і творити за велінням розуму і серця, бо влада на словах спові-дувала демократичні принципи. У час революції і громадянської війни українську літературу творили переважно вихідці з народних мас.

Митці акцентують увагу на справедливості визвольних змагань, розвивають ідеї національного відродження українського народу. Це простежується у творчості Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка, Олександра Олеся, Миколи Вороного, Володимира Самійленка, Бориса Грінченка, Гната Хоткевича, Любові Яновської, Архипа Тесленка, Степана Васильченка та ін.

Мо-нео-

У пореволюційні роки відбувається певний переворот в естетичній свідомості й художній

культурі. Розширюються тематичні обрії письменства (показ життя українських селян,

робітників, наймитів, інтелігенції, урядовців, військових; життя інших народів). Пись

менники, моделюючи дійсність, звертаються до прийомів і засобів суміжних мистецтв, що

естетично оновлює літературу. Утворюється нова система напрямів, стилів, розвиваються

всі жанри літературної творчості. Пошуки митців розгортаються в річищі українського

дернізму, який вбирає в себе імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм, неореалізм,

класицизм, символізм, футуризм тощо.

Модернізм (від франц. «новітній, сучасний») - філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX - XX ст. і об’єднала новітні напрями й течи; яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті.

Модернізм як поняття, що окреслювало нові явища в українській літературі, першою ввела в Науковий обіг ЛесяУкраїнка в статті «Малорусские писатели на Буковине». Основні модерністські напрями й течії (в літературі)

У 1934 р. на І з’їзді радянських письменників із подачі Горького та Жданова творчим методом радянської літератури проголошено соціалістичний реалізм (продовжувався до 80-х років XX ст.). Провідним цей метод був у творчості П. Панча, А. Головка, М Стельмаха, М Рильського М Бажана, О. Довженка, О. Гончара та ін. Література підпорядковувалася ідеалам «пролетарського мистецтва». У тоталітарній системі акцент робився не на талановитих людях, а на тих, що були піддані владі. Тому влада починає знищувати митців До багатьох кріпиться тавро «ворог народу». Дискусія з літературної площини переходить на поличну

Піддається критиці творчість Валер’яна Підмогильного, Миколи Куліша, Бориса ненка-Давидовича, Миколи Вороного, Євгена Плужника, «неокласиків» та багатьох інших.

Статистичні дані: у 1930 р налічувалося 259 українських письменників; у 1938 р. - тільки 36.

Роки життя українських письменників:

- Микола Хвильовий (1893 - 1933)

- Михайль Семенко (1892 - 1937)

- Олекса Близько (1908 - 1934)

- Микола Зеров (1890 - 1937)

- Михайло Драй-Хмара (1889 - 1939)

- Павло Филипович (1891 - 1937)

- Микола Куліш (1892 - 1937)

- Майк Йогансен (1895 - 1937)

- Валер’ян Підмогильний (1901 - 1937)

- Григорій Косинка (1899 - 1934) та ін.

«Розстріляне відродження» - літературно-мистецький рух 20 - 30-х рр. XX ст., який дав

високохудожні твори в галузі літератури, живопису, театру, де відтворилися найкращі риси

українського національного характеру; покоління митців що було знищене більшовицьким

тоталітаризмом Термін стосується не тільки знищених фізично але й тих хГуцШв й

жив упівсили, творив упівталанту. то уцілів и

Таким чином, українська література впродовж першого тридцятиріччя XX ст. розвивалася

в складних суспільних умовах, але мала періоди піднесення, функціонувала певною мірою

В загальноєвропейському мистецькому контексті. ною мірою

Збережи - » ЛІтературний процес першої третини XX ст. (1900 - 1930) . З'явився готовий твір.