Ще студентом він брав участь у виставах самодіяльних театральних братств, вчащав до шинків, знався і з шанованими родинами Парижа, і зі злодіями, розбишаками, пияками.

Учень. У червні 1455 р. на Ф.Війона з невідомих причин напав з ножем священик Філіпп Сермуаз. Бійка закінчилася трагічно — напасник загинув у лікарні від удару ножем та каменем. Війон на сім місяців утік з Парижа, боячись покарання та помсти друзів загиблого.

Проте Королівський суд виправдав Війона як людину, яка вчинила вбивство з метою самозахисту, що не вважалося тоді злочином. Після повернення Війон, який досі був непутящим розбишакою, схиляється до злодійства. Відомо, що Війон причетний щонайменше до двох пограбувань, у тому числі пограбування Наваррського колежу, через що знову тікає з Парижа і бродяжить. Очевидно, Війон, блукаючи країною, знаходив короткочасний притулок у палацах вельмож.

У 1460 р. Ф.Війон опинився в орлеанській в’язниці і чекав на страту. Але йому та іншим злочинцям зберегли життя на честь гостювання в Орлеані герцогської родини, а з в’язниці він вибрався завдяки помилуванню у зв’язку з проїздом через місто короля Людовіка XI. Після помилування поет повертається до Парижа. Але здоров’я вже підірване, він передчуває, що невдовзі помре. У цей час він пише найвизначніший свій твір “Великий заповіт”, пародію на духівництво.

Улистопаді 1462 р. Війона заарештовують двічі: за звинуваченням у крадіжці та за участь у бійці. Поета знову засуджують до страти. Проте суд переглянув справу і змінив повішення на десятирічне вигнання з Парижа. Через три дні магістр Війон, хворий і без грошей, залишає місто. Більше про нього нічого не відомо.

Поетична спадщина Війона невелика — 16 віршів і два великих твори: “Малий заповіт” та “Великий заповіт”.

Ф.Війон був одним із найгеніальніших поетів Середньовіччя, якому було відоме життя паризьких вулиць, міської бідноти, волоцюг. Людина, яка спілкувалася і з бідняками, і з вельможами. Але чи знав поет себе?