Інші відтінки цієї вічної й невичерпної теми любові виражені у віршах «Я вас любив…», «Для берегів вітчизни далекої!..», «На пагорбах Грузії..!». Вірш «Я вас любив…», безумовно, виділяється незвичайністю змісту й такою висотою морального почуття, якому нелегко було знайти відповідність у світовій ліриці:

Я вас любив так искренно, так ніжно, Як дай вам Бог улюбленої бути іншим.

Дотепер пушкиноведы сперечаються про те, до кого звернене визнання - до Олениною, до Наталі Гончаровой? Точної адреси так і не знайдено. Він залишився таємницею поета. Але, зрештою, не це важливо для нас, людей уже іншого покоління, більш ніж сторіччям віддаленого від тої епохи, коли народилися ці вірші. Дивно те, що вони звучать так, немов сказані сьогодні, мовою нашого дня. А світле почуття, виражене ними, назавжди залишиться втіленням вищої шляхетності й людського достоїнства, що зуміло стати вище зрозумілого егоїзму любові.

Бєлінський високо оцінив « душу, щоторкає, гуманність» і «артистичну принадність» цього восьмивірша, а критик і поет Аполлон Григор’єв підтвердив його думку: «Останній вірш не зрівняємо ні із чим; він высокочеловеческий». Зрозуміло, що цей восьмивірш неодноразово було основою музичних добутків. На ці слова написано більше 20 романсів, у тому числі Аляб’євим, Варламовым, Даргомыжским, Кюи. Композиторів залучали, звичайно, психологічний романтизм вірша, глибина виразних рядків.

Лірика Пушкіна завжди відзначена рисами властивого йому, як людині, щиросердечної шляхетності, справжнього гуманізму й волелюбності. Його поезія - воістину «сполучник чарівних звуків». Її високоморальна й эстетическая сутність будить «почуття добрі» у багатьох поколінь

Pages: 1 2