Величезне значення в цьому плані мають листа ге-роїв друг до друга. Лист, що особливо таїть у собі любовне визнання,- це перекинута чаша думок і почуттів. Справжня щирість і откровен-ность такого послання є запорукою того, що душу автора листа буде дійсно оголена.

Крім того, теперішня сутність людини проявляє себе саме в критичні моменти життя, а любов-ное визнання - одне з тяжких випробувань.

Отже, Тетяна вирішується писати Онєгіну. Її пись-мо, як відзначав В. Г. Бєлінський, «найвищий обра-зец одкровення жіночого серця». І з ним не можна не погодитися. Критик думав, що «сполучення просто^-ти з истиною становить вищу красу й почуття, і справи, і вираження….», тому що в посланні Татья-Ны, дійсно, поруч із граничної відверто-стью сусідить простота.

Я к вам пишу - чого ж боле? Що я можу ще сказати? Уже на самому початку листа звучить глибока віра Тетяни в порядність її обранця й довіра до нього. Боячись бути покараної презирством, Тетяна все-таки виливає одкровення «душі недосвідченої». Вона впевнена, що пише саме тій людині, що послана їй Богом, а тому вона буде вірна йому до кон-ца. Скільки страсті в її словах, скільки справжнього вміння любити! Не зізнатися Онєгіну Тетяна не може: її душу палає почуттям, що вона давно чекала й про яке мріяла. Кокетувати й намагатися заслужити увагу іншим способом не в її характе-рі. Таке поводження - доказ исключитель-ности героїні.

Онєгін відповідає на одкровення Тетяни холодною й протверезною розмовою, але наступає момент, коли й цей знавець «науки страсті ніжної» береться за перо. Що ж штовхає його на це? Нове побачення з колись відкинутої їм жінкою. Найперша ре-акція Онєгіна на появу Тетяни - сум’яття, сумнів, шок:

Ужели,- думає Євгеній,-

Ужель вона? Але точно… Немає…

Як! із глухомані степових селищ…

Він очікує того ж і від Тетяни. Боязка, мовчачи-ливая, ніколи уражена стрілою Амуру, вона не-пременно повинна була випробувати замішання, ра-дость, сором…. Що завгодно! Онєгін сподівався вразити її своєю появою. І героїня, звичайно, «здивована, уражена», але зовні… абсолютно спокійна. Але ж скількох щиросердечних сил коштувало їй, жагучий і як і раніше любляче, це самовладання. Вона « дру-гому віддана» і буде «століття йому вірна». Ні тіні посто-роннего почуття не може з’явитися на її особі.

Незалежність Тетяни, її неприступність, сдер-жанность, положення у світлі зачепили Онєгіна, взвол-новали його. Вона вже не сільська дівчинка, а « дорівнює-задушлива княгиня», «неприступна богиня роскош-ний, царственої Неви». Убитий, Євгеній сідає за лист.

«Лист Онєгіна до Тетяни горить пристрастю; у ньому вже немає іронії, немає світської помірності, світської маски», - відзначав Бєлінський. Але вже перші рядки цього листа відрізняють його від послання Тетяни:

Яке гірке презренье

Ваш гордий погляд зобразить!

Яким злісним веселощам

Бути може, привід подаю!

Онєгін, на відміну від Тетяни, не довіряє адреси-ту листа, вона уявляє собі її зловтіху, щастя від усвідомлення отомщения, зарозумілість. Але адже цих якостей у Тетяні ніколи не було й з’явитися вже не могло.

Любові Тетяни Євгеній так і не зрозумів, та і її саму теж навряд чи «розкусив». А той вогонь справді-го почуття, що терзає її серце й змусив недо-гда зробити перший крок, Євгеній називає всього лише «іскрою ніжності».

Тепер у нього змінилося відношення до розуміння щастя, тепер він усвідомлює, що «вільність і спокій» не можуть замінити любов і щасливе сімейне життя. Але це не утішає героїню, тому що Онєгін і не замислюється про те, що Тетяна залишилася преж-нею: положення у світлі анітрошки не перемінило її. Чудово сказав про це Ф. М. Достоєвський: «…це та ж Таня, та ж колишня сільська Таня!» Але саме колишню-те Онєгін і не зрозумів, він не зміг її полюбити, не оцінив, зневажив нею. І, з’явися вона йому в колишньому образі, він зневажив би Ларіній і сей-година.

«А щастя було так можливо, Так близько!» - зі смутком зауважує Тетяна. Онєгін так і не зрозумів, що такі натури, як вона, люблять один раз у житті. По-следние слова героїні, адресовані Євгенію, явля-ются свідченням високого щиросердечного благородст-ва, моральної чистоти, вірності боргу, целомуд-рия.

Два листи… Обоє про любов, і обоє зовсім раз-ные. Вони дають ясне подання читачеві про героя й героїн, допомагають побачити, зрозуміти, відчути їхні характери, прожити разом з ними маленьку година-тичку їх духовної біографії