«Тиха елегія» - поезія патріотична. Уже сама назва є досить оригінальним для добутку з патріотичним пафосом. Цією назвою письменник підкреслює, що сьогодення почуття патріотизму це не голосні обіцянки й слова, а щось досить особисте, тихе, інтимне. Патріотизм, любов до своєї землі - десь на рівні внутрішніх відчуттів і говорити на цю тему треба тихо, елегійно, або й взагалі не говорити

• «…Від них не відокремлю себе й тоді, як у землю перейду» - патріотизм не як сукупність пишних фраз, а як відчуття й спосіб існування робить людини вічним, навіки зв’язує його з історією свого народу - як із предками, так і з далекими нащадками. У вірші «Тиха елегія» патріотичні почуття висловлені дуже щиро, справді «елегійно», але від того вони стають тільки більше переконливими, емоційними

«Заклик». Цей вірш повністю символичен. Образи в поезії, як і ритміка цього добутку, досить прості. Проте, символічне навантаження робить зміст вірша дуже глибоким. Образи ночі, трьох замків, золотого човна, холодного неба створюють особливий художній мир, що символізує єдність духовного й реального, глибокі роздуму над життям і разом з тим життєвий оптимізм. Рефреном звучить «підемо» - недарма вірш має таку назву. Автор запрошує читача обрати правильний шлях і випливати ім. Поезія пронизана ліричним настроєм. Шлях до добра, до світла може виявитися складним, проте, це єдиний правильний шлях. Автор у символічній формі призиває вірити в нього: «Навіть якщо не дійдемо - підемо!»