Питання про теоретичний ризик, що бере на себе лікар при будь-якому лікуванні, у тому числі й лікарських препаратах, придбав особливу популярність у зв’язку зі спостережуваними в останні роки уськладненнями. Професор Георгій Мандраков так говорить: “Ліки - це символ цілей переслідуваних медициною й можливостей, який вона розташовує для досягнення цих цілей” .

У цей час ми маємо у своєму розпорядженні величезну кількість лікарських препаратів, у нас є найбільш потужні специфічні ліки, застосування яких виліковує й повертає до життя мільйони людей. Однак широке застосування лікарських препаратів, призначення підтримуючих і безперервних терапий при деяких захворюваннях (коллагенози, захворювання крові) обумовило появу безлічі побічних ефектів ліків. На наших очах частішають захворювання, які раніше були великою рідкістю (кандидози, глибокі мікози) і з’являються нові ще мало відомі патологічні стани. Отже, як ви вже зрозуміли із вступного слова тема сьогоднішньої лекції —і ЛБ.

Ми повинні сьогодні розібрати наступні питання:

1. визначення поняття, його правочинність

2. розібрати питання етиологии й патогенезу

3. зупинитися на особливостях лікарської алергії

4. зупинитися на питаннях класифікації

5. розібрати клініку ЛБ, поразка окремих органів і систем при ЛБ

6. Розібрати клініку анафилактичеського шоку - як самої грізної форми ЛБ

7. методи діагностики ЛБ

8. Лікування й профілактика ЛБ

Термін ЛБ був уперше запропонований в 1901 році вітчизняним ученим Аркиним Юхимом Ароновичем (він звернув увагу що при втиранні сірчано-ртутної мазі у хворого одночасно з висипкою з’явилися важкі ознаки поразки всього організму (анорексия, астенія, лихоманка, диспепсичеськие розладу й т. д.) . Звідси він закономірно висловив думку що ця хвороба, що викликана лікарською речовиною й у ній сип відіграє роль лише зовнішнього прояву. Ці лікарські поразки не можна називати висипками, як був б неправильно кір назвати папулезной, а ськарлатину - еритематозной висипкою.

Перша половина ХХ століття характеризувалася успіхами хіміотерапії. В арсенал лікування входили похідні хіноліну, бензолу, пирозольние, сульфаніламідні препарати, антибіотики. Одночасно в лікарській практиці накопичувалося усе більше число описів уськладнень від їхнього застосування. Узагальнення цих даних показало, що ці уськладнення зовсім різні по механізму виникнення, патологічним змінам і клінічним проявам.

Більша розмаїтість уськладнень лікарської терапії на дозволяло привести їх до єдиного нозологичеськой формі, але було зовсім очевидно, що вплив ліків на організм —і це ськладне біологічне явище, обумовлене багатьма механізмами, тобто виникло поняття про побічну дію ліків.

А. Н. Кудрин в 1968 г на 1 Міжнародному симпозіумі по побічних діях лікарських препаратів всі медикаментозні уськладнення ділять на наступні групи:

істинно побічні дії лікарських препаратів токсичні ефекти лікарських препарат уськладнення, пов’язані з раптовим ськасуванням лікарський препарат індивідуальна нестерпність лікарський препарат

Зупинимося на цих поняттях.

Під побічною дією ліків - розуміють небажана дія лікарського препарату, обумовлена його структурою й властивостями, які він робить на організм поряд з основними його діями.

Токсичні ефекти ліків - можуть бути обумовлені передозуванням, приськореним насиченням організму, швидким введенням середніх і навіть мінімальних доз, недостатньою функцією органів виділення (ХПН) або порушенням процесів знешкодження їх в організмі (при первинній печіночній недостатності) .

Уськладнення внаслідок швидкого ськасування ліків (синдром ськасування, обстиненции) - при швидкому ськасуванні деяких сильнодіючих засобів виникають хворобливі симптоми, які важко переносяться хворими, серед яких синдром ськасування. він характеризуються загостренням тих симптомів, для усунення яких було проведене лікування.

Індивідуальна нестерпність ліків - виражається в незвичайній перекрученій реакції організму на звичайні дози ліків, нешкідливих для більшості людей. Індивідуальна нестерпність - це хвороба зміненої реактивності організму. До індивідуальної нестерпності ставляться ідіосинкразія й алергійна реакція.

Ідіосинкразія - це генетично обумовлене, своєрідне реагування на дані ліки при першому його прийомі. Причиною ідіосинкразії є недостатня кількість або низька активність ферментів. Наприклад, недолік ферменту глюкозо-6-фосфатдг у відповідь на прийом деяких ліків (хинидина, СА препаратів, аспірину, пиразалонових, антибіотиків) приводить до розвитку гемолитичеський анемії.

Алергійні реакції - це найбільш часта причина нестерпності лікарських препаратів. Термін “алергія” уперше був уведений віденським педіатром Пиркетом в 1906 р. Під АЛЕРГІЄЮ в цей час розуміють змінену чутливість організму на дію даної речовини, параспецифичеським шляхом або внаслідок спадкоємної високої чутливості організму. ЛБ це одна з найбільш значимих клінічних форм алергійної реакції організму на медикаменти.

Продовжуючи розвиток вчення про ЛБ Landsteiner, що експериментально довів антигенность простих хімічних сполук і цим самої зміцнив теоретичну основу про єдність механізмів реагування організму на речовини небілкової природи. У нашій країні нозологичеськую окресленість ЛБ обґрунтував Тареев Е. М. у той же час дотепер триває обговорення про правочинність застосування терміна ЛБ. Такі автори як Адо В. А., Бунін пропонують терміном ЛБ позначати всю групу небажаних наслідків активної лікарської терапії, тобто використовувати його в якості групового, а не нозологичеського поняття.

Однак, до теперішнього часу зібрана достатня кількість переконливих і незаперечних фактів, що підтверджують нозологичеськую окресленість цього захворювання (це роботи Сєверовій, Насоновой, Семенкова, Мондракова) .

Отже, сто ж розуміють під ЛБ?

ЛБ - це своєрідна, стійка неспецифічна реакція організму, що виникає при застосуванні терапевтичних або розв’язних (малих) доз медикаментів і проявляющаяся різноманітними клінічними синдромами. Частота ЛБ за даними вітчизняних авторів становить 7-15%, за даними закордонних авторів 18-50%.

Етиология

По суті, будь-який лікарський препарат може принести до лікарської алергії. Найбільш частою причиною ЛБ є антибіотики (33%) . З них на частку пенициллинов доводиться близько 58,7%, БИЦИЛЛИНОВ 18,5%, стрептоміцину 15%. На другому місці - сироватки й вакцини - 22,8%, на 3 - транквілізатори 13,6%, на 4 - гормони - 10%, на 5 - анальгетики, СА препарати, на шостому - спазмолитичеськие - 2,7% і анестезуючі - хінін, хинидин, СГ, препарати золота, салицилати, вітаміни й ін.

Частота поразок у результаті фармакотерапевтичеський засобів крім самих лікувальних властивостей препарату й відповіді організму при їхньому застосуванні, залежить від багатьох інших факторів:

безконтрольне застосування лікарських препаратів як лікарями, так і самими хворими ЛБ найчастіше виникає в попередньо ураженому захворюванням організмі, основне захворювання змінює реактивність організму, а змінена реактивність спричиняється неочікувані ефекти при застосуванні лікарських препаратів. важливою причиною розвитку ЛБ є полипрагмазия, що створює умови для полівалентної сенсибілізації безсумнівну роль грає харчування, що при застосуванні лікарських препаратів може змінювати реактивність організму й переносимость лікарських препаратів вік відіграє немаловажну роль у виникненні ЛБ. Здавна відома більше висока чутливість дітей до барбитуратам, салицилатам, у літніх - до СГ. Це пов’язане з недостатнім розвитком у дитячому віці, зниженням у літньому віці - ензимних систем, що приймають участь у розщепленні й знешкодженні деяких речовин. важливе питання про лікарські генетичні поразки й генетичну обумовленість ряду лікарських поразок. ступінь і темп сенсибілізації організму почасти залежить від шляхів введення ліків. Так, місцеві аплікації й інгаляції найбільше часто викликають сенсибілізацію. При в\у введенні сенсибілізація організму менше, ніж при в\м и в\до введеннях.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Лікарська хвороба . З'явився готовий твір.