Ліцейський період творчості Пушкіна часто характеризують як наслідувальний. Він шукав свій ідеал у вже сталих формах і зразках. У вірші «Осгар» (1814) представлений образ старця-барда, узятий з балад древнешотландского, нібито, поета Оссиана. Симпатії Пушкіна до поетів-карамзинистам відбилися в захопленні популярним серед них жанром послання. Саме так написаний вірш «Городок» (1815), яких можна вважати своєрідною літературною програмою молодого поета. У ньому ми бачимо образ поета-обранця, що залишився з Пушкіним на все життя:

Він до сонця воспарит,

Вище смертних стане,

И слава голосно гримне:

«Безсмертний повік пиит».

Також можна виділити й епікурейські мотиви, характерні, головним чином, для ранньої творчості Пушкіна:

Блаженний, хто веселиться,

У спокої, без клопоту,

З ким потай Феб дружится

И маленький Ерот

Пушкін із чималою часткою іронії виражає своє відношення до поетів-сучасникам. У віршах цього періоду можна знайти наслідування й Державіну, і Батюшкову, але особливо багато взяв Пушкін у Жуковського, свого вчителя в літературі. У вірші «Мрійник» (1815) крізь образ поета-лінивця - улюбленця муз уже бачиться пасивний романтизм і перехід до жанру сумовитої елегії, популярної в той час. Образ

романтичного поета, що страждає й умирає, відтворений в елегії «Співак» (1816):

Коли в лісах ви юнака видали,

Зустрічаючи погляд його погаслих очей,

Зітхнули ль ви?

Вірш «Лицинию» (1815) відбиває відношення Пушкіна до російської дійсності, передбачає політичний цикл петербурзького періоду. Тут виникає образ поета, що коштує вище гріховної земної влади, слухняного лише правді:

У сатирі праведної пороть зображу

И вдачі цих століть потомству обнажу.

Ідея громадянського обов’язку поета знайшла своє втілення в період перебування поета в Петербурзі ( 1817-1820): поет входить у коло передової дворянської молоді, де в дискусіях народжується програма майбутньої перебудови Росії. У цей період поета займає думку про те, що закон, дарований монархом, а не взятий насильно, могутній і є однаковим для всіх, включаючи й самого монарха. Його виконання вкупі з освітою дає шукану вільність. Участь поета в наближенні «мінути вільності святий» дає йому можливість «оспівати волю миру, на тронах уразити порок» і, у той же час, піднести «урок царям», указати їм шлях до «народів вільності й спокою».

Вірш «Село» (1819), що складається з елегійної й одичної частин, сполучить у собі й концепцію творчості: «Учуся в істині блаженство знаходити, свободною душею закон боготворити, роптанью не слухати юрби неосвіченої». У першій частині звучать епікурейські мотиви («ллється днів моїх невідомий потік на лоні щастя й забвенья»), поступово переходячи в осмислення поезії як творчої праці:

Оракули століть, тут вопрошаю вас!

В уединенье величному

Слишнее ваш втішний глас

Він жене ліні сон похмурий,

До праць народжує жар у мені…

Але, підійшовши до основної думки «Села», поет зриває маску умиротворення із суворої й похмурої особи російської дійсності. Різко міняється характер вірша, міняється й образ віршотворця. Сподіваючись на падіння рабства «по манію пануючи», Пушкін як і раніше ставить поетові в обов’язок «серця тривожити» і лише шкодує про те, що « витій-ственний грізний дарунок» даний йому в недостатньому ступені, щоб описати весь жах взаємин «барства дикого» і «рабства худого».

Перша чверть дев’ятнадцятого століття в російській літературі відрізнялася розмаїтістю плинів і стилів. Звертання Пушкіна в період південного посилання до романтизму було результатом не тільки особистих обставин життя, вражень від спілкування з екзотичною південною стороною,. але й фактом загального культурного стану й захоплення молоді того часу, її розчарованістю в житті й «передчасної старості душі». Якщо в петербурзький період ліричний герой-поет прагнув до активної участі якщо не в політичної, то в ідейному житті, то в південний період у його творчості з’являється мотив втечі від людської юрби, від оковів світла, пліток, забобонів, суєтних бажань і «порочних переконань»:

Лети, корабель, неси мене до меж дальним

По грізній примсі оманних морів

Але тільки не до брегам сумних

Мрячної батьківщини моєї

Поет поринає в мир спогадів і мріянь про недосяжну волю. Вони, а не скороминущі радості або ілюзії, стають завершенням шукань поета в романтичному напрямку, представленому у вірші «До моря» (1824):

Прощай же, море! Не забуду

Твоєї врочистої вроди

И довго, довго чути буду

Твій гул у вечірні годинники

У ліси, у пустелі мовчазні

Перенесу, тобою полн,

Твої скелі, твої затоки,

И блиск, і тінь, і говір хвиль

У трохи завуальованій формі концепція творчого початку як якогось надприродного дарунка, що не підкоряється земним законам, простежується в «Пісні про Віщого Олега» (1822):

Волхви не бояться могутніх владик,

А князівський дарунок їм не потрібний;

Правдивий і вільний їхня віща мова

И с волею небесною дружний

Зображення дійсності, проблем сучасності за допомогою історичних сюжетів є однієї із традицій романтизму. Так, у вірші «До Овідія» (1821) Пушкін проводить паралель між своєю долею й долею римського поета, також засланого на берег Чорного моря: «Не славою - долею я дорівнює був тобі».

У період захоплення романтизмом став чіткіше вимальовуватися образ ліричного героя Пушкіна, людини життєрадісного, оптимістичного, приемлющего життя у всіх її проявах. Образ натхнення до цього періоду ще не придбав чітких обрисів, які виявляться згодом.

У вірші «Розмова книгопродавца з поетом» (1824) ми бачимо спробу реалістично осмислити результати поетичних праць, перенести на папір образ самого натхнення, а не тільки його результати:

Якийсь демон володів

Моїми іграми, дозвіллям,

За мною всюди він літав,

Мені звуки чудові шепотів…

Особливо пильно розглядаються відносини дарування й слави:

Блаженний, хто мовчачи був поет

И, терном слави не повитий,

Знехтуваної чернию забутий,

Без ім’я покинув світло!

Книгопродавец погоджується з поетом, щоправда, з іншої причини: «Що слава! - Яскрава латка на старому руб’ї співака. Нам потрібно злата, злата, злата…»

Проблема взаємини поета й суспільства й надалі хвилювала Пушкіна. У вірші «Бажання слави» (1825) популярність зізнається необхідної для того, щоб кинути неї до ніг улюбленої жінки, викликати в ній почуття ревнощів

У вірші «Поет і юрба» (1828) проводиться думка про вибраність, відкинутість і непідкупність творця, викривається прагнення невдячної юрби всюди шукати практичну користь («грубний горщик тобі дорожче»). Цей вірш викликав ряд критичних відгуків. У першу чергу, це стосувалося того, кого ж мав на увазі Пушкін під словом «юрба»? Очевидно, людей, далеких від справжнього мистецтва, що бачать у ньому лише матеріальні цінності. У сонеті «Поетові» (1830) цей принцип зводиться в абсолют: Ти цар: живи один

Мотив избранничества поета звучить і у вірші «Арион» (1827), в основі якого лежить відомий античний міф про давньогрецького співака Арионе. Символіка вірша близька до романтичної традиції, творчість розглядається як духовний талісман, що захищає його власника від будь-яких життєвих перипетій і стихій. Те, що саме творчість і натхнення дають поетові дарунок провидіння й велич, підкреслюється в іншому вірші, написаному в михайлівська посиланні, - «Поет» (1827). До приходу натхнення поет «меж дітей незначних миру, бути може, всіх ничтожней», але «лише божественне дієслово до слуху чуйного торкнеться, душу поета стрепенеться, що як пробудився орел».

Та ж ідея, але більш поетично чітко виражена у вірші «Пророк» (1826). Ліричний герой «тягнеться» в «пустелі похмурої», «млоїмо духовною спрагою», спрагою творчості. Раптом з’являється серафим, посланник Бога, що наділяє поета сверхслухом, сверхзрением, що символізує напружене духовне життя поета, борошна його совісті й творчості. Але навіть і тепер поет - «труп», що лежить у пустелі. Лише «бога глас… воззвал: «Повстань, пророк, і виждь, і внемли», - як людина перетворюється в щирого поета, високою місією якого є «дієсловом палити серця людей».

Особняком у творчості Пушкіна коштують «Послання цензорові», написані в першій половині 20-х років, що представляють собою послання до цензора Бірюкову. Вони по суті є літературними статтями у віршах, що відбивають погляд автора на різні художні твори, завдання цензури й культурну політику уряду

Pages: 1 2

Збережи - » Ліцейський період творчості Пушкіна . З'явився готовий твір.