Стаття продовжує цикл публікацій автора, присвячених лексико-фразеологічним етикетним засобам вираження ввічливості, наявним у листах українських інтелігентів ХІХ – початку ХХ ст. У ній розглядаються Етикетні лексеми та фразеологізми, якими автори листів послуговувалися в ситуації передачі вітання, привіту, поклону родичам адресата, друзям, приятелям, добрим знайомим від себе чи від когось відсутнього.

Ключові слова: етикетна лексема, етикетний фразеологізм, власне епістолярний фразеологізм, епістолярне фразеологізоване словосполучення, інтенсифікатор чемності.

Важливе місце у функціонально-семантичному полі епістолярної ввічливості ХІХ – початку ХХ ст. займали етикетні лексеми та фразеологізми, які вживалися для передачі вітання, привіту, поклону комусь відсутньому. На сьогодні етикетно-мовна ситуація передачі привіту як лексико-фразеологічне мікрополе, яке об’єднує в одній системі різнорівневі мовні одиниці, що мають семантичну й функціональну спільність, в українському мовознавстві ще не розглядалася. Така спроба робиться нами вперше. Принцип польового структурування дає можливість виділити ядро, його центр, а також ближню, дальню й крайню периферії мікрополя. У даній статті ставимо за мету розглянути етикетні лексеми та фразеологізми, які використовувались в епістолярній увічливості ХІХ – початку ХХ ст. для передачі привіту комусь відсутньому, а також визначити, які з них входили до ядра, його центру, а які перебували на периферії лексико-фразеологічної структури.

Так, високочастотною полісемантичною етикетною лексемою, вживаною в епістолярію для передачі привіту, була дієслівна словоформа Вітати Та зрідка її застарілий фонетичний варіант Витати, тобто словами виявляти приязнь, прихильне ставлення до когось: “Вітаю Земляків” [ЛКМ 2003(4):107] (В. Самійленко до М. Коцюбинського); “Вітаю Твою любу родину…” [ЛДЙ 2003:116] (М. Комарова до Лесі Українки); “Всі наші Вас Витають” [ЛКМ 2002(2):125] (М. Грушевський до М. Коцюбинського). Інтенсифікаторами епістолярної ввічливості при етикетній лексемі Вітати Виступали прислівники Щиро, сердечно (сердешно), дуже Та фразеологізм Усім серцем: “Жінка Вітає Тебе (“второго Гоголя” каже) Усім серцем І зичить тобі здоров’я на славу України!” [ЕСЯ 199:48] (К. Білиловський до Д. Яворницького); “Пана Івана Вітаю При сій нагоді Дуже-дуже сердечно…” [Лисенко 1964:312] (до О. Франко); “Щиро вітаю Віру Іустинівну, маму Вашу і діточок” [ЛКМ 2002(2):254] (Г. Єремієв до М. Коцюбинського).

Як вияв прихильного ставлення до когось відсутнього часто використовувалась багатозначна етикетна

Лексема Вітання Здебільшого у сполученні з прикметниками-інтенсифікаторами: “Всім прихильним

366 © Журавльова Н. М., 2007

Чернігівцям – Сердешне вітання” [ЛКМ 2003(4):139] (М. Старицький до М. Коцюбинського); “Щире вітання Вашій жінці” [ЛМК 2003(4):95] (С. Русова до М. Коцюбинського). Для передачі привіту комусь відсутньому автори листів часто послуговувалися епістолярним фразеологізованим словосполученням Моє вітання (мої вітання), нерідко трансформованим: “Пану Павликові передайте Моє вітання І запитайте, чому-то він не озветься до мене ні словом” [Леся Українка 1978(10):90] (до О. Франко); “Передайте Моє вітання Всім Вашим” [ЛКМ 2003(4):277] (М. Чернявський до М. Коцюбинського); “Перекажіть йому (Франкові) від мене Моє найщиріше вітання й шанобу За його невтомну, щиру, правдиву працю й боротьбу супроти овечих темпераментів синів Русі” [Лисенко 1964:285] (до О. Франко); “Шановній сім’ї Вашій Мої сердечні вітання” [Коцюбинський 1961:30] (до М. Комарова).

Етикетну роль у ситуації передачі вітання часто виконувала в листах і багатозначна дієслівна словоформа Привітати: “Д-ра Франка Привітайте Од мене” [Коцюбинський 1961:427] (до В. Гнатюка); “Привітайте Климента Васильовича Щиро” [ЛДЙ 2003:151] (Г. Комарова до Лесі Українки); “Привітайте Від мене вельмишановну Вашу дружину” [ЛМК 2002(2):190] (В. Дурдуківський до М. Коцюбинського). Для передачі через кого-небудь комусь відсутньому слів вітання, привіту Леся Українка іноді використовувала в своїх листах як етикетно-поштиву дієслівну словоформу Повітати, яка має розмовний відтінок: “Повітайте Від мене і поцілуйте всю любу родину, знайому і незнайому” [Леся Українка 1978(10):66] (до М. Драгоманова).

Частотною у цій же ситуації була й полісемантична етикетна лексема Привітання (привітаннє): “Засилаємо з жінкою Наше сердечне привітання Цілій родині Вашій” [Коцюбинський 1961:94] (до Б. Грінченка); “Привітання Марії Миколаївні” [Тесленко 1967:491] (до Б. Грінченка); “Привітаннє Вашій дружині” [ЛКМ 2002(2):306] (С. Єфремов до М. Коцюбинського); “Щире привітання Павликові” [Грабовський 1985:231] (до І. Франка).

Як етикетне часто вживалося у листах українських інтелігентів епістолярне фразеологізоване словосполучення Моє привітання (мої привітання): “Чув я, що з Вами тепер д. Юрій Тобілевич. Перекажіть йому Моє привітання” [Коцюбинський 1961:274] (до М. Вороного); “Вельмишановній дружині Вашій перекажіть Мої привітання "[ЛКМ 2002(2):194] (В. Дурдуківський до М. Коцюбинського). Епістолярне фразеологізоване словосполучення Моє привітання Нерідко ускладнювалося етикетними епітетами-інтенсифікаторами, вираженими прикметниками, в яких знайшли відображення такі етнопсихологічні риси української ментальності, як щирість і сердечність: “Усім землякам, як ходячим, так і сидячим у Чернігові, Щире моє привітання” [ЛКМ 2003(4):102] (В. Самійленко до М. Коцюбинського); “Моє сердешне привітання Миколаєві Карповичеві” [Панас Мирний 1960:450] (до М. Заньковецької); “Вп. родині Вашій Моє сердечне привітання” [Коцюбинський 1961:34] (до В. Шухевича). Такими трансформованими полісемантичними епістолярними фразеологізованими словосполученнями адресанти іноді послуговувалися і в етикетній ситуації прощання: “Користуючись нагодою маю приємність висловити Вам Моє щире привітання” [ЕСЯ 1999:21] (П. Балицький до Д. Яворницького).

Для передачі вітання, поклону кому-небудь відсутньому часто вживалась в епістолярію й етикетна багатозначна лексема Привіт, тобто вітання, адресоване кому-небудь у листі: “Привіт П. Ользі Кобилянській” [ЛДЙ 2003:98] (К. Квітка до Лесі Українки); “Моя жінка засилає Вам і Вашій пані Привіт” [Коцюбинський 1961:357] (до Панаса Мирного); “Привіт Вашому чоловікові” [Леся Українка 1979(12):281] (до Н. Кибальчич). Наявність прикметників-інтенсифікаторів при етикетній лексемі Привіт Свідчила про посилений вияв доброзичливого ставлення, дружніх почуттів до когось відсутнього: “Жінка Вам Сердечний привіт Пересилає” [ЛМГ 2001:187] (М. Грушевський до Ф. Вовка); “Наші всі засилають Вам Сердешний привіт” [Коцюбинський 1961:344] (до Г. Львовича).

В етикетній ролі при передачі вітання часто виступало епістолярне фразеологізоване словосполучення Мій привіт, яке нерідко зазнавало трансформації: “Передайте Мій привіт Добродію Синявському” [ЕСЯ 1997:601] (Є. Чикаленко до Д. Яворницького); “Мій привіт Вашій родині!” [Леся Українка 1979(12):9] (до І. Франка); “Мій сердечний привіт Пану Кривинюку” [ЛДЙ 2003:268] (І. Косач-Борисова до сестри Ольги).

Полісемантичне епістолярне фразеологізоване словосполучення Мій привіт (в тому числі й трансформоване) іноді використовувалось і в значенні поздоровлення: “Прийміте ж, високоповажаний товаришу, Оцей мій привіт На нинішнє Ваше свято, і нехай Ваша дальша діяльність справдить усі найкращі надії, які покладає на Вас уся Україна” [Франко 1986(50):306] (до Б. Грінченка); “Передай Миколі Віталійовичу хоч тепер Мій запізнений привіт І скажи, що я дуже жалую про те, що не могла ні своєю особою, ні хоч би підписом взяти участь в його святі” [Леся Українка 1979(12):97] (до О. Косач (матері).

У мовно-етикетній ситуації передачі привіту частотною була й діалектна полісемантична словоформа Поздоровляти: “Мій муж Поздоровляє Вас щиро” [Леся Українка 1979(12):287] (до Ф. Колесси); “Вашу суджену Поздоровляю якнайщиріше” [Кобилянська 1963:493] (до Петко Тодорова); “Батько Вас Поздоровляє І каже, щоб Ви здоров’я шанували” [Крушельницька 1979:225] (до М. Павлика).

Pages: 1 2 3 4