КРАСУНЯ Й ЧУДОВИСЬКО Образ Элен у романі “Війна й мир” Л. Н. Толстого Закохатися можна в красу, Але полюбити як тільки душу. Красуня й чудовисько. Безсумнівно, це словосполучення відразу ж змушує згадати казку, у якій красуня полюбила чудовиська, і чудовисько потім перетворилося в принца. Але мовлення в моєму творі піде зовсім про іншому. Моє бажання - спробувати розгадати всі те сумісному й несумісному, внутрішнє й поверхневе в персонажі роману Толстого “Війна й мир” - у красуні Элен. Може бути, ми зрештою й прийдемо саме до цього словосполучення: красуня й чудовисько. У кожній людині є свої достоїнства й свої недоліки, деякі з них ми навіть часом не зауважуємо, просто не обертаємо на них уваги. Хоча бувають такі моменти, коли в близькій людині, який ви дуже добре знаєте, зауважуєш щось зовсім нове, про що навіть не підозрював. І знов-таки позитивне сильно відрізняється від негативного. Рідко баланс гарн і поганого врівноважується, найчастіше друг від друга ми чуємо: добрий, злий. Гарний, некрасивий. Поганий, гарний. Розумний, дурень. Що нас змушує вимовляти ті або інші прикметники, що характеризують людину? Звичайно ж перевага одних якостей над іншими: зла над добром, краси над каліцтвом. Але розглядаємо ми як внутрішній мир особистості, так і зовнішній вигляд. І трапляється, що краса здатна сховати зло, а добру вдається зробити непомітним каліцтво. Побачивши людини в перший раз, ми зовсім не думаємо про його душ, ми зауважуємо тільки зовнішню привабливість, але частий стан душі протилежно зовнішньому вигляду: під білосніжною шкарлупою виявляється протухле яйце. Л. Н. Толстой переконливо показав нам цей обман на прикладі Элен. Элен - душу суспільства, нею захоплюються, її хвалять, у неї закохуються, але й тільки… притім через манливу зовнішню оболонку. Вона знає, яка вона, знає, чого коштує, саме цим користується. А чому б і немає?.. Элен завжди приділяє велику увагу своєї зовнішності. Найчастіше від її почуєш: “Мені підходить це…”, але не: “Я люблю…” Автор добутку “Війна й мир” указав на той факт, що сама Элен бажає як можна довше залишатися прекрасної зовні, щоб сховати каліцтво душі. Элен - красуня, але вона ж - чудовисько. Цю таємницю розкрив Пьер, щоправда, лише після того, як наблизився до неї, після того, як вона женила його на собі. Як би це Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 не було підло й низько, Элен змусила Пьера вимовити слова любові. Вона вирішила за нього, що він неї любить. Це досить різко змінило наше відношення до Элен, змусило відчути холод і небезпеку в океані її душі, незважаючи на поверхневу принадність, блискотіння й теплоту. Далі Л. Н. Толстой знову дуже конкретно й без усяких сумнівів приводить нам доказу жахливості Элен, що не живе, а існує, і скоріше навіть не як людина, а як тварина, якій потрібна їжа, житло, і тільки… Элен ставить перед собою ціль, при сем прагнення її не занадто відрізняються від тих, яких намагається досягти, напевно, будь-яка людина, але те, як вона приходить до мети, змушує стискуватися серце від обурення, відразу хочеться відвернутися від бруду, що залишилася після її на дорозі життя, у долях інших людей. І коли Элен розуміє, що вона накоїла (хоча це й входило в її плани) в ім’я досягнення своєї мети, однаково приймає це як неминуче, принаймні, переконана, що надійшла правильно й у жодному разі ні в чому не винувата: такі, мов, закони життя. Элен знає ціну своїй красі, але не знає, наскільки вона по своїй натурі дивовижна, адже найстрашніше, коли людина не відає, що він хворий, і не приймає ліки. “Олена Василівна, ніколи нічого не любила, крім свого тіла, і одна із самих дурних жінок у світі, - думав Пьер, - представляється людям верхи розуму й витонченості, і перед нею схиляються”. З Пьером не можна не погодитися. Може виникнути суперечка тільки лише через її розум, але якщо уважно вивчити всю її стратегію по досягненню мети, то розуму-те особливо не помітиш, скоріше, догадливість, розрахунок, життєвий досвід. Коли Элен домагалася багатства, вона його одержала за допомогою Пьера. Це найпростіший, не потребуючого розуму, звичний для жінки спосіб розбагатіти. Ну а коли вона зажадала волі, і знову ж найшовся найлегший спосіб - викликати ревнощі в чоловіку, що зрештою готовий віддати всі, аби тільки вона назавжди зникла, при цьому Элен не втратила грошей, а також не втратила положення в суспільстві. Усе залишилося при ній лише завдяки її здогаду про те, що існують дві релігії. Для читача не були сюрпризом слова Элен: “Я, вступивши в щиру релігію,
не можу бути зв’язана тим, що наклала на мене віджила релігія”, адже це було одним з головних пунктів її плану по досягненню наміченої мети. Завести роман відразу із двома - це не складно, але обвинуватити в непорядності й того й іншого, для цього потрібно мати досить нахабності, неприкритого цинізму й егоїзму. Элен завжди все робила правильно. Невже така жінка може служити еталоном людини, якому не призначено помилятися?! В Элен закохувалися, але ніхто її не любив. І це ще один доказ її жахливості. Особисто мені вона представляється божественно гарною статуєю з білого мармуру, на яку дивляться, захоплюються, але ніхто не вважає її живий, ніхто не готовий полюбити її, тому що те, із чого вона зроблена, - камінь, холодної й твердий, там немає душі, а виходить, немає відгуку й тепла. І чого доброго, таких красунь і чудовиськ на світі не порахувати… Або все-таки не так?..