Побудований за законами музичної композиції, за правилами контрапункту. Сюжету, як такого, у романі ні, оповідання складається з ряду сменяющих друг друга епізодів, у яких діють ті або інші герої, - їхні життєві шляхи те йдуть паралельно, те раптом вигадливим образом переплітаються

Такий прийом дозволяє письменникові показати своїх персонажів у різних ракурсах і з декількох точок зору: після епізоду, у якому два персонажі розмовляють про третій, треба епізод, у якому цей третій діє. Прийом цей дуже ефективний для розкриття протиріччя між видимістю й сутністю. «Контрапункт» насамперед - роман сатиричний. Вище світло, художницька богема зображені в ньому з більшою силою заперечення, ніж у попередніх романах Хаксли, причому заперечення це супроводжується твердженням щирих людських відносин

Одним з них для Хаксли завжди було мистецтво: картини молодого Джона Бидлейка, музика Баха, стародавній живопис. Мистецтво, по Хаксли, існує всупереч життю. У жалюгідну руїну перетворився Бидлейк, але створені їм картини продовжують захоплювати людей. Цей феномен розуміється Хаксли як найважливіший прояв завжди, що займала його антиномії, душі й плоті

Письменник нс вірив у можливість гармонії цих двох почав. Існування людини трагично, тому що воно неминучо завершується смертю, що завжди безглузда й жорстока. Ці погляди Хаксли, багато в чому ідеї, Що Передбачають, письменників-екзистенціалістів, накладають песимістичний відбиток На загальну тональність книги. Пошуки етичного ідеалу виявляються безрезультатними. Але сила

«Контрапункту» не в позитивній програмі