Корнуэльс у ту пору змушений був щороку виплачувати Ірландії тяжку данину: сто дівчин, сто юнаків і сто чистокровних коней. І от могутній Морхульт, брат ірландської королеви, у черговий раз прибув до Марка за даниною, але отут, на превеликий подив, юний Тристан викликав його на двобій. Король Марко присвятив Тристана в лицарі, а місцем двобою призначив острів Святого Самсона. З’їхавшись, Тристан з Морхультом ранили один одного списами; спис Морхульта було отруєним, але перш ніж отрута встигла подіяти, Тристан з такою силою вдарив супротивника, що розсік йому шолом, а шматок його меча застряг у голові Морхульта. Ірландець біг і незабаром умер, Корнуэльс же був звільнений від данини

Тристан дуже страждав від рани, і ніхто йому не міг допомогти, поки одна дама не порадила пошукати зцілення в інших землях. Він послухав її ради й один, без супутників, сіл у туру; її два тижні носив по морю й нарешті прибило до ірландського берега в замка, у якому жили король Анген і королева, що доводилася сестрою Морхульту. Сховавши своє справжнє ім’я й назвавшись Тантрисом, Тристан запитав, немає чи в замку митецького лікаря, король же відповідав, що дочка його, Білява Ізольда, досить знаюча в лікарському мистецтві

Поки Ізольда виходжувала пораненого лицаря, той встиг помітити, що вона дуже гарна. Коли Тристан уже оправився від рани, у королівстві Ангена з’явився страшний змій, що щодня лагодив розбій і спустошення на околицях замка. Тому, хто вб’є змія, Анген обіцяв віддати половину королівства й у дружин свою дочку Ізольду. Тристан убив змія, і вже був призначений день весілля, але отут один з ірландських лицарів оголосив про те, що меч Тристана має щербину, за формою співпадаючу з тим шматком стали, що витягли з голови покійного Морхульта.

Довідавшись, хто ледве було не поріднився з нею, королева хотіла зарубати Тристана його ж власним мечем, але шляхетний юнак випросив права стати перед судом короля. Король же не став стратити Тристана, але велів негайно покинути межі своєї країни. У Корнуэльсе король Марко підняв Тристана, зробивши начальником і управителем замка й володінь, але незабаром воспылал до нього ненавистю

Довго він думав, як позбутися від Тристана, і нарешті оголосив, що надумав женитися. Доблесний Тристан прилюдно обіцяв доставити наречену, і коли король сказав, що його обраниця - Ізольда Ірландська, він уже не міг взяти назад даного слова й повинен був плисти в Ірландію на неминучу загибель. Корабель, на якому відправилися в шлях Тристан, Гувернал і ще сорок лицарів, потрапив у буру й був викинутий на берег у замка короля Артура

У тих же краях трапилося в ту пору бути й королеві Ангену, замість якого Тристан вийшов на бій з велетнем Блоамором і переміг його. Анген простив Тристану смерть Морхульта й взяв із собою в Ірландію, пообіцявши виконати будь-яке його прохання. Тристан попросив у короля Ізольду, але не для себе, а для свого дядька й володаря короля Марка. Король Анген виконав прохання Тристана; Ізольду спорядили в шлях, а королева дала служниці дочки, Бранжьене, глечик з любовним напоєм, що належало випити Марку й Ізольді, коли вони зійдуть на подружнє ложе

По дорозі назад зробилася жара, і Тристан велів принести йому з Ізольдою холодного вина. По недогляду юнакові з дівицею подали глечик з любовним напоєм, вони покуштували його, і відразу серця їх забилися по-іншому. Відтепер вони не могли думати ні про що, крім як друг про друга… Король Марко був у саме серце уражений красою Ізольди, тому весілля зіграли негайно після прибуття нареченої в Корнуэльс. Щоб король не помітив провини Ізольди, Гувернал із Бранжьеной придумали зробити так, щоб першу ніч той провів із Бранжьеной, що була незаймана

Коли король Марко ввійшов в опочивальню, Ізольда задула свічі, пояснивши це стародавнім ірландським звичаєм, і в темряві поступилася своє місце служниці. Король залишився задоволений. Ішло час, і ненависть Марка до племінника скипала з новою силою, тому що погляди, якими обмінювалися Тристан з королевою, не залишали сумніви в тім, що обоє вони сповнені нескоримого взаємного потяга. Марко приставив наглядати за королевою довіреного слугу по ім’ю Одрі, але пройшло чимало часу, поки той прознав, що Тристан і Ізольда бачаться наодинці в саду. Одрі розповів про цьому своєму панові, і король, озброївшись луком, засів у кроні лаврового дерева, щоб самому у всім переконатися

Однак закохані вчасно помітили спостерігача й повели призначену для його вух бесіду: Тристан нібито дивувався, отчого Марко так ненавидить його, що настільки беззавітно любить свого короля й настільки що щиро схиляється перед королевою, і запитував в Ізольди, є чи спосіб перебороти цю ненависть. Король піддався на хитрість закоханих; Одрі потрапив в опалу за наклеп, а Тристан знову оточений пошаною. Одрі, однак, не залишив думки зрадити Тристана в руки короля. Якось раз він розкидав у спальні королеви гострі коси, і Тристан у темряві порізався про їх, сам того не помітивши. Ізольда відчула, що простирадла стали мокрими й липкими від крові, усе зрозуміла, відіслала улюбленого, а потім навмисно поранила ногу й закричала, що на неї зроблений замах

Винним у цьому міг бути або Одрі, або Тристан, але останній настільки гаряче наполягав на двобої, у якому міг би довести свою невинність, що король припинив розгляд з побоювання втратити такого вірного слугу, як Одрі. Іншим разом Одрі зібрав двадцять лицарів, що мали зуб на Тристана, сховав їх у сусідньому зі спальнею спокої, але Тристан був попереджений Бранжьеной і без збруї, з одним мечем кинувся на ворогів. Ті з ганьбою бігли, але Одрі почасти домігся свого: Ізольду Марко заточив у високу вежу, у яку не міг проникнути жоден чоловік. Розлука з коханої заподіювала Тристану такі страждання, що він занедужав і ледве було не вмер, але віддана Бранжьена, давши йому жіноче плаття, все-таки провела юнака Кизольде.

Три дні Тристан з Ізольдою насолоджувалися любов’ю, поки нарешті Одрі не прознав про всім і не надіслав у вежу п’ятдесят лицарів, які схопили Тристана сплячої. Розгніваний Марко повелів відправити Тристана на багаття, а Ізольду віддати прокаженим. Однак Тристан по дорозі до місця страти зумів вирватися з рук стражи, Ізольду ж відбив у прокажених Гувернал. Возз’єднавшись, закохані знайшли притулок у Замку Премудрої Діви, що в лісі Моруа.

Але недовго тривало їхнє безтурботне життя: король Марко прознало, де вони ховаються, і під час відсутності Тристана наскочив у замок і силою відвіз Ізольду, а Тристан не зміг допомогти їй, тому що в цей день був підступно поранений отруєною стрілою. Бранжьена сказала Тристану, що від такої рани його зможе зцілити тільки дочка короля Хоэля, Белорукая Ізольда. Тристан відправився в Бретань, і там королівська дочка, що досить сподобалася юнакові, дійсно вилікувала його. Не встиг Тристан оправитися від рани, як замок Хоэля осадив з більшим військом якийсь граф Агриппа. Очоливши вилазку, Тристан розгромив ворогів Хоэля, і король вирішив у нагороду видати за нього своя дочка

Зіграли весілля. Коли молоді лягли на ложі, Тристан раптом згадав іншу, Біляву Ізольду, і тому не пішов далі обіймів і поцілунків. Не відаючи, що існують інші насолоди, молода була цілком щаслива. Королева ж Ізольда, довідавшись про одруження Тристана, тільки-но не вмерла від горя. Він теж не зміг довго переносити розлуку свозлюбленной.

У вигляді божевільного Тристан прибув у Корнуэльс і, побавивши мовленнями Марка, був залишений у замку. Тут він знайшов спосіб відкритися Ізольді, і цілих два місяці закохані бачилися щораз, коли королеві траплялося відлучитися із замка. Коли прийшла настав час прощатися, Ізольда гірко плакала, передчуваючи, що більше їй не призначене свидеться із Тристаном. Якось раз Тристан знову був поранений, і лікарі знову не могли допомогти йому. Почуваючи себе усе гірше й гірше, він послав за Ізольдою, велівши корабельникові плисти під білими вітрилами у випадку, якщо Ізольда буде з ним на кораблі, і під чорними - якщо немає. Хитрістю корабельник зміг відвезти Ізольду від Марка й уже вводив свій корабель під білими вітрилами в гавань, коли інша Ізольда, прознавшая про значення кольору вітрил, поспішила до Тристану й сказала, що вітрила - чорні. Цього Тристан не виніс, і душу відійшла з його серця, що розірвалося

Зійшовши на берег і знайшовши улюбленого померлої, Ізольда обійняла неживе тіло й теж умерла. З волі Тристана тіло його разом з тілом Ізольди відвезли в Корнуэльс. До свого меча він перед кончиною прив’язав послання королеві Марку, у якому говорилося про ненавмисно випитий любовний напій

Pages: 1 2