Фауст у своєму кабінеті міркує про те, що, як не превстиг у земних науках, він усього лише людина й влада його не безмежна. Фауст розчарувався у філософії. Медицина також не всесильна, вона не може дати людям бессмертье, не може воскресити померлих. Юриспруденція повна протиріч, закони нісенітні. Навіть богосло-вие не дає відповіді на питання, що мучать Фауста. Лише магічні книги залучають його. «Могутній маг подібний до Бога

/ Отже, свій розум, Фауст, витончуй, / Прагнучи божественної досягти влади». Добрий ангел умовляє Фауста не читати проклятих книг, повних спокус, які викличуть на Фауста гнів Господень. Злий ангел, навпаки, підбурює Фауста зайнятися магією й осягти всі секрети природи: «Будь на землі, як у небесах Юпітер - / Влади-Який, володарем стихій!

» Фауст мріє змусити парфумів служити собі й стати всемогутнім. Його друзі Корнелій і Вальдес обіцяють присвятити його в таємниці магічної науки й навчити заклинати парфумів. На його заклик є Мефистофель.

Фауст хоче, щоб Мефистофель служив йому й виконував всього його бажання, але Мефистофель підкоряє-ся одному Люциферу й може служити Фаустові тільки за наказом Люцифера. Фауст відрікається від Бога й визнає верховним властели-ном Люцифера - владику тьми й володаря парфумів. Мефистофель розповідає Фаустові історію Люцифера: колись він був ангелом, але виявив гординю й повстав на Добродії, за це Бог його низринул з неба, і тепер він у пеклі. Ті, хто разом з ним повстали на Добродії, також засуджені на пекельні борошна. Фауст не розуміє, як же зараз Мефистофель вийшов зі сфери пекла, але Мефистофель пояснює: «Про ні, тут пекло, і я завжди в пеклі. / Иль думаєш, я, що зрів лик Госпо-День, / Вкушавший радість вічну в раї, / Тысячекратным пеклом не терзаюся, / Блаженство безповоротно втративши?» Але Фауст твердий у своєму рішенні відринути Бога

Він готовий продати душу Люциферу за те, щоб двадцять чотири роки «жити, вкушати все блаженства» і мати Мефистофеля своїм слугою. Мефистофель відправляється до Лю-Циферу за відповіддю, а Фауст тим часом мріє про владу: він жаж-дет стати царем і підкорити собі увесь світ. Слуга Фауста Вагнер зустрічає блазня й хоче, щоб блазень служив йому сім років. Блазень відмовляється, але Вагнер викликає двох дияволів Балиола й Белчера й грозить, що, якщо блазень відмовиться йому служити, дияволи негайно потягнуть його в пекло. Він обіцяє навчити блазня пре-обертатися в собаку, у кота, у мишу або пацюка - в усі що завгодно. Але блазень якщо вже в кого й хоче перетворюватися, то в маленьку жваву блошку, щоб стрибати, де йому хочеться, і лоскотати гарненьких бабі-нок під спідницями. Фауст коливається

Добрий ангел умовляє його кинути заняття магією, покаятися й вернутися до Бога. Злий ангел вселяє йому думки про багатство й славу. Вертається Мефистофель і говорить, що Люцифер наказав йому служити Фаустові до труни, якщо Фауст кров’ю напише заповіт і дарчу на свою душу й тіло. Фауст согла-сен, він втикає ніж собі в руку, але кров холоне в нього в жилах, і він не може писатися

Мефистофель приносить жаровню, кров Фауста зігрівається, і він пише заповіт, але отут на руці його з’являється напис «Homo, fuge» («Людина, рятуйся»); Фауст не обертає на неї уваги. Щоб розважити Фауста, Мефистофель приводить дьяво-лов, які дають Фаустові корони, багаті одяги й танцюють перед ним, потім віддаляються. Фауст розпитує Мефистофеля про пекло. Мефистофель пояснює: «Єдиним місцем пекло не обмежене, / Преде-Лов немає йому; де ми, там пекло; / И там, де пекло, повинні ми вічно бути». Фаустові не віриться: Мефистофель розмовляє з ним, ходить по землі - і все це пекло? Таке пекло Фаустові не страшний. Він просить Мефистофеля дати йому в дружин саму прекрасну дівчину Германії

Мефистофель приводить до нього диявола в жіночому обличчі. Шлюб - це не для Фауста, Мефистофель пропонує щоранку приводити до нього найкрасивіших куртизанок. Він вручає Фаустові книгу, де все написано: і як добувати багатство, і як викликати парфумів, у ній опи-сано розташування й рух планет і перераховані всі рослини й трави

Фауст проклинає Мефистофеля за те, що він позбавляв його небесних радостей. Добрий ангел радить Фаустові покаятися й уповати на ми-лосердие Господне. Злий ангел говорить, що Бог не скалиться над таким великим грішником, втім, він упевнений, що Фауст і не раса^-кається. У Фауста й правда не вистачає духу покаятися, і він заводить із Мефистофелем спор про астрологію, але коли він запитує, хто з-здал мир, Мефистофель не відповідає й нагадує Фаустові, що він про-клятий

«Христос, мій искупитель! / Урятуй мою страждаючу душу!» - викликує Фауст. Люцифер дорікає Фауста за те, що він порушує слово й думає про Христю. Фауст клянеться, що це більше не повто-рится.

Люцифер показує Фаустові сім смертних гріхів у них під-линном обличчя. Перед ним проходять Гордість, Жадібність, Лють, Заздрість, Обжерливість, Лінощі, Розпуста. Фауст мріє побачити пекло й знову повернутися. Люцифер обіцяє показати йому пекло, а поки дає книгу, щоб Фауст прочитав її й навчився приймати кожної образ

Хор розповідає, що Фауст, бажаючи пізнати таємниці астрономії й географії, для початку відправляється в Рим, щоб побачити тата й при-нять участь у торжествах на честь святого Петра. Фауст і Мефистофель у Римі. Мефистофель робить Фауста невиди-мым, і Фауст розважається тим, що в трапезної, коли тато пригощає кардинала Лотарингского, вихоплює в нього з рук блюда зі стравами й з’їдає їх. Святі батьки в здивуванні, тато починає хреститися, і, коли він хреститься втретє, Фауст дає йому ляпас. Мона-Хи віддають його прокльону

Робін, конюх постоялого двору, де зупинилися Фауст із Мефис-Тофелем, краде у Фауста книгу. Він і його друг Ралф хочуть навчитися по ній творити чудеса й для початку крадуть кубок у трактирника, але отут втручається Мефистофель, чий дух вони ненароком викликали, вони повертають кубок і обіцяють більше ніколи не красти магічні книги. На кару за зухвалість Мефистофель обіцяє перетворити одного з них у мавпу, а іншого - всобаку.

Хор розповідає, що, відвідавши двори монархів, Фауст після діл-гих мандрівок по небу й землі повернувся додому. Слава про його вченість доходить до імператора Карла П’ятого, і той запрошує його до себе в палац і оточує пошаною. Імператор просить Фауста показати своє мистецтво й викликати парфумів великих людей. Він мріє побачити Олександра Великого й просить Фауста зробити так, щоб Олександр і його дружина повстали з могили. Фауст пояснює, що тіла давно покійних осіб перетворилися в порох і він не може показати їхньому імператорові, але він викличе парфумів, які приймуть образи Олександра Великого і його чоловіків, і импе-ратор зможе їх побачити в кольорі років. Коли парфуми з’являються, импе-ратор, щоб упевнитися в їхній дійсності, перевіряє, є чи в дружини Олександра родимка на шиї, і, виявивши її, переймається до Фауста ще більшою повагою

Один з лицарів сумнівається в ис-кусстве Фауста, на кару в нього на голові виростають рога, які зникають тільки тоді, коли лицар обіцяє надалі бути почтитель-її із ученими. Час, відпущений Фаустові, підходить до кінцю. Він вертається Ввиттенберг.

Кінський баришник за сорок монет купує у Фауста коня, але Фауст попереджає його, щоб він у жодному разі не в’їжджав на ньому у воду. Кінський баришник думає, що Фауст хоче приховати від нього яка-небудь рідкісна якість коня, і першою справою в’їжджає на ньому в глибокий ставок. Ледь допливши до середини ставка, баришник виявляє, що кінь зник, а під ним замість коня - оберемок сіна. Чудом не потонувши, він приходить до Фауста, щоб потребо-вать свої гроші назад.

Мефистофель говорить баришникові, що Фауст міцно спить. Баришник тягне Фауста за ногу й відриває неї. Фауст прокидається, кричить і посилає Мефистофеля за констеблем. Баришник просить відпустити його й обіцяє заплатити за це ще сорок монет. Фауст задоволений: нога на місці, а зайві сорок монет йому не ушкодять. Фауста запрошує герцог Ангальтский.

Герцогиня просить дістати їй серед зими виноград, і Фауст відразу простягає їй спіле гроно. Усі дивуються його мистецтву. Герцог щедро награжда-ет Фауста. Фауст бражничает зі студентами. Під кінець гулянки вони просять його показати їм Олену Троянську

Фауст виконує їх про-сьбу. Коли студенти йдуть, приходить Старий, що намагається повернути Фауста на шлях порятунку, але безуспішно. Фауст хоче, щоб прекрасна Олена стала його коханій. За наказом Мефистофеля Олена з’являється перед Фаустом, він цілує її. Фауст прощається зі студентами: він на порозі смерті й засуджений вічно горіти в пеклі. Студенти радять йому згадати про Бога й про-сить його про полегкість, але Фауст розуміє, що йому немає прощення, і розповідає студентам, як продав душу дияволові

Pages: 1 2