Ніна Карнаухова не приготувала уроку й вирішила не йти в школу. Щоб її ніхто не побачив, дівчинка нишком пішла в гай. Поклавши пакет зі сніданком і книги під кущ, вона побігла за метеликом і наткнулася на маля, що дивився на неї добрими, довірливими очами. У руці в нього був буквар стетрадкой.

Ніна догадалася в чому справа: Нещасний прогульник! строго сказала вона. З такого раннього років ти вже обманюєш батьків і школу? Немає! відповіло маля. Я просто йшов на урок

Але отут у лісі ходить більший собака. Вона загавкала, і я заблудився. Ніна насупилася

Вона взяла маля за руку й повела через гай. Книги й сніданок залишилися лежати під кущем, тому що підняти з перед малям було б соромно. Вышмыгнула через галузі собака, книг не торкнула, а сніданок з’їла. Повернулася Ніна, сіла й заплакала

Немає! Не шкода їй було украденого сніданку. Але занадто добре співали над її головою веселі птахи. І дуже важко було на її серце, що гризла нещадна совість