Один раз ранком Будда бродив на самоті по березі райського ставка. Він зупинився в роздум і раптом побачив усе, що діялося на дні Лотосового ставка, що доходив до самих надр пекла. Там, унизу, юрбилася безліч грішників. Погляд Будди впав на один з них. Кликали його Кандата, і був він страшним раз-бойником: убивав, грабував, підпалював, але все-таки найшлося в нього на рахунку одна добра справа. Якось раз у хащі лісу він ледве було не на^-ступив на крихітного павучка, але в останню мить пошкодував його й забрав ногу

Будда захотів винагородити розбійника за добру справу й урятувати його з безодні пекла. Побачивши райського павучка, Будда «підвісив прекрасну срібну нитку до зеленого, як нефрит, аркушу лотоса» і опустив її кінець у воду. Павутинка стала спускатися долілиць, поки не досягла глибин пекла, де Кандата разом з іншими грешни-ками терпів люті мучення в Озері крові. Раптом він підняв голову й став удивлятися втемноту.

Він побачив, як з неба до нього спускає-ся, поблискуючи тонким проміннячком, срібна павутинка, немов опаса-ясь, як би її не примітили інші грішники. Кандата захлопав у ладоши від радості. Ухопившись за павутинку, він почав щосили карабкаться нагору - для досвідченого злодія це було справою звичним. Але від пекла до неба далеко, і Кандата утомився

Зупинившись передохнути, він глянув долілиць. Він піднявся так високо, що Озеро крові зникло з очей, а вершина страшної Голкової гори була під ногами. Він радісно закричав: «Урятований!

Урятований!», але відразу за-мітив, що незліченні грішники обліпили павутинку й повзуть слідом за ним усе вище й вище. Кандата злякався, що павутинка може по^-рватися й він знову потрапить у пекло, і заволав, що це його павутинка й він нікому не дозволяє підніматися по ній. І отут пау-тинка, до тої пори ціла й непошкоджена, із тріском лопнула саме там, де за неї чіплявся Кандата, і він полетів долілиць.

Будда бачив усе, що трапилося, з початку й до кінця. Коли Кандата поринув на саме дно Озера крові, Будда із засмученою особою продовжив про-гулку.