Ще через півроку Вязмитинов одержує орден і зовсім відрікається від колишніх друзів і ідеалів, входячи в кружок чиновной аристократії з ліберально-консервативним напрямком. У Калистратовой і Розанова народжується дочка. Ліза йде з будинку Згоди, де Белоярцев установлює диктаторські порядки

Райнер їде в Польщу боротися за волю холопів. Помада зникає. Ліза все частіше й частіше буває в Женни, де вони не обертають уваги на «буку» Миколи Степановича. Райнер зізнається Лізі, що мріє про знищення «профанації навчання» і закритті будинку Згоди

Ліза обвинувачує його в боягузтві. Тим часом за Райнером установлюють стеження, і Женни віддає йому подорожню чоловіка. Райнер кличе Лізу, але, не дочекавшись і ховаючись від Вязмитинова, тікає

Ліза страждає, що «усіх розігнала» і «розгубила», а мешканці будинку знищують всі компрометуючі папери, але до них заходить лише крамар з вимогою грошей. У цей час у Біловезькій Пущі загін повсталих, очолюваним паном Лантухів (Райнером), набредает додому, де вмирають два тяжкопоранених. Один з них виявляється Помадою, якому «набридло жити» і чия мати була полькою

Але отут на загін нападають, і Райнера з умираючою Помадою на руках беруть у полон. Коли Ліза довідається про можливий арешт Райнера, вона просить у Розанова зайняти для неї грошей у чоловіка Софії барона Альтерзона. Але той відмовляється давати грошей «на розпусти» і повідомляє, що, за заповітом матері, Ліза позбавлена спадщини

Розанов довідається в ньому Нафтулу Соловейчика. Після ще однієї невдалої спроби влаштуватися на службу Ліза одержує звістку про швидкий розстріл Райнера й пропадає. Бертольди затаскує в будинок Згоди Ольгу Олександрівну Розанову. Через дев’ять днів Ліза вертається в жорстокій гарячці й зізнається, що їздила на страту

Дотримуючись благань Женни й Абрамівни, хвора погоджується висповідатися й причаститися й просить Лобачевского в крайньому випадку дати їй отрута. Умирає Ліза зі словами: «З ними в мене загального хоч ненависть і невміння миритися із суспільством, а з вами нічого». На день іменин Вязмитинова збирається гулянка, де Зар-Ницын із хрестом ратує за введення світового положення про селян, брат Женни Іполит, службовець чиновником при губернаторі, веде розмову про старих знайомий, кар’єрі й правах жінок. Женни заявляє, що на відміну від тих, хто «подурів» у молодості, «колобродити» їй було «нікуди». Ольга Олександрівна збігає з будинку Згоди й поселяється у квартирі Розанова, розділеної їм на дві окремі половини

Через місяць вертається додому купецький син Лука Миколайович Маслянников. Йому розповідають, що Ольга Олександрівна пішла в монастир «белицей». А він обіцяє влаштувати школи й лікарні, але затверджує, що новими творами його «не сшибешь».

И сердито говорить про людей, у яких тільки одні дрібниці на розумі. Вони «мутоврят» народ, а самі дорогу не знають і без «нашого брата» не знайдуть