Людина - раб звички, багатозначно говорить вона. Може бути, вона права? І все-таки герой відмовляється поки від розміряного обивательського існування. Його останнє рішення - виїхати поки куди-небудь на природу, зібратися з думками, а вуж потім визначитися зі своїм життєвим завданням. Мужність і внутрішня чесність ні на мінуту не змінюють Фабиану.

Він розуміє, що не може більше стояти біля подій. Він іде по вулицях, бездумно дивиться на вітрини й усвідомить, що «життя, незважаючи ні на що, одне з найцікавіших занять». Через кілька митей, проходячи по мосту, він бачить, як спереду балансує на поруччях маленький хлопчик. Фабиан додає кроку, біжить

Хлопчик, не удержавшись, падає у воду. Не роздумуючи, Фабиан скидає піджак і кидається в ріку - рятувати дитини. Хлопчик, голосно плачучи, підпливає кберегу.

Фабиан тоне. Він не вмів плавати