Дія відбувається в 1950-е рр. У кафі на одній із центральних вулиць аргентинської столиці збираються власники щасливих призів Туристської лотереї, яких очікує безкоштовний морський круїз. Одними з перших приходять колеги - викладачі державного коледжу Карлос Лопес і доктор Рестелли. Лопеса долають сумніву: дивно все організовано, ніде не можна довідатися ніяких подробиць. До чого недовіра, заспокоює Рестелли, лотерея державна, квитки поширювалися офіційно, важко очікувати підступу. Спереду - три місяці плавання, а оплачена відпустка - це вже значний виграш! Прикро тільки, що серед власників призів - учень їхнього коледжу Фелипе Трехо, страшенний ледар і нахаба, що напевно попсує їм чимало крові. Оскільки выигравшему надане право взяти із собою до трьох родичів, він відправляється в поїздку із сестрою Бебой і батьками

Сімейство намагається триматися чинно, зберігає важливо-пихатий вид. Лусио запросив із собою наречену Нору. Дівчина, вихована в строгих католицьких правилах, не повідомила батьків про від’їзд і тепер дуже нервує. Лусио знайомить її із приятелем по клубі Габриэлем Медрано, що також выиграли приз. Нора уражена: який у Лусио старий друг, йому не менше сорока, хоча він, звичайно, дуже елегантний. Медрано - зубний лікар, у нього приватний кабінет, але він тяготиться своєю прозаїчною професією, а поїздку, що підкрутилася, сприймає як відмінний прийменник порвати із черговою подружкою Беттиной. Клаудиа, що живе в розлученні із чоловіком, взяла із собою сина Хорхе й старого друга Персио, великого дивака й поета. Вони із хлопчиком відмінно ладять і люблять віддаватися фантазіям. Приїжджає на шикарному автомобілі дон Гало Поррильо, мільйонер, власник мережі більших магазинів, самотній паралітик, слуга ввозить його на кресле-каталке. Робочий хлопчик Атилио Пресутти, на прізвисько Пушок, їде в круїз у супроводі матері, нареченої Неллі й майбутньої тещі. Паула запросила із собою Рауля, з яким дружить десять років, ще із часів студентства. Обоє вони з багатих сімейств, Паула пішла в богему, а Рауль - архітектор. По його влучному спостереженню, ті, що зібралися в подорож представляють всі шари суспільства, досить яскраво виражені й процвітання й животіння. Всім трохи не по собі, вуж боляче багато неясностей із цією поїздкою. Дивно, що місце збору призначене тут, а не в митниці або на пристані. Речі було рекомендовано укласти заздалегідь, і багаж забрали ще ранком.

Наступає домовлений час - 18 годин. Двоє чоловіків у темно-синіх костюмах пропонують стороннім і проводжаючої покинути приміщення й приступають до перевірки документів. Персонал кафе дивується: дуже вуж що відбувається нагадує облаву, вулиця оточена поліцейськими, рух перекритий. Майбутніх мандрівників перепроваджують у військовий автобус. Інспектор Організаційного відомства радить будь-що-будь зберігати спокій, властиве вихованим людям, і не обурюватися дрібними неполадками й організаційними труднощами. Пароплав, на якому вони відпливають, називається «Малькольм», якщо не виникне непередбачених обставин, стоянки будуть у Ріо-де-Жанейро, Дакарі, Кейптауні, Йокогаме.

Атмосфера страхаючої таємничості зберігається й у порту, але от, переборовши напівтемну пристань, мандрівники виявляються на борті пароплава. Вони приємно уражені: у каютах красиво й затишно, їхньої речі на місці. Правда, матроси говорять незрозумілою мовою й не пускають на корму, показуючи знаками, що проходу ні,

та й провідні туди двері наглухо задраєні. Утомлені подорожани розходяться по каютах

Ранком виявляється, що пароплав усе ще стоїть на якорі на околицях Буенос-Айреса, Мандрівники збираються за сніданком, їх очікують шість накритих столиків. Бармен, якого розпитують про маршрут круїзу, прізвища капітана й інших подробиць, відповідає чемно, але ухильно. Пасажири знайомляться між собою, зближаються по симпатіях, спільним нтерес. Між Клаудией і Медрано виникає духовна близькість, приємні бесіди переростають у відверті розмови про прожитий, де звучить глибока незадоволеність життям. Увага гомосексуаліста Рауля залучає Фелипе. Паула поддразнивает друга: його новий обранець юний, гарний, дурний і безглуздий. Фелипе ж долають всі комплекси підліткового віку. Після минулої ночі Лусио почуває себе переможцем, а Нора жорстоко розчарована початком медяного місяця. Лопес відчуває потяг до Пауле, що небайдужі його залицяння. Під час досить вишуканого обіду пароплав починає маневрувати й нарешті виходить у відкрите море

Усе охоче віддаються безтурботному времяпровождению, до їхніх послуг басейн, солярій, спортзал, музичний салон, бібліотека. Тільки Рауля, Лопеса й Медрано турбує, чому все-таки закритий прохід на корму. Вони настійно вимагають зустрічі з капітаном. Від офіцера, що представився штурманом, мандрівники намагаються домогтися, з якої причини їх тримають під замком у носовій частині пароплава. Після всіляких ухилень штурман зізнається, що не хотілося б псувати враження від приємної подорожі, але серед команди є два випадки захворювання тифом, судновий лікар застосовує найсучасніші методи лікування, однак необхідний карантин. Один із захворілих - капітан. Пасажири обурені:

чому ж корабель вийшов з порту? Як дозволив санітарний контроль? На думку Лопеса, суднова адміністрація погодилася на вигідну справу в останню мінуту, умолчав про те, що трапилося, на борті. Рауль думає, що вони мають справу не зі звичайним шахрайством, а скоріше метафізичним. За цим справжнім або мнимим карантином криється щось інше, що вислизає від їхнього розуміння. Медрано теж уважає тиф вимислом, необхідно боротися із самоправністю суднової влади. Самовпевнений і тупуватий Лусио ніяк не може узяти до тями: через що його супутники так тривожаться?

Лопес і Рауль все-таки змушують бармена відкрити один із дверей і довго блукають у похмурому лабіринті трюмних переходів, намагаючись відшукати шлях на корму, але безуспішно, однак в одному із приміщень Раулю вдається забрати револьвери. Сеньйор Трехо, вивідавши від сина про вилазку в глиб пароплава, виражає невдоволення, законослухняний Рестелли теж не схвалює надмірної гарячності. Дон Гало більше категоричний: якщо Лопес із друзями буде й надалі лагодити перешкоди адміністрації судна й насаджувати непокору на борті, наслідку для всіх пасажирів можуть виявитися самими жалюгідними

Медрано обурює думка, що, не будь вони оточені таким комфортом, вони б діяли энергичнее й рішучіше й давно покінчили б зі своїми сумнівами. Лопес припускає, що компанія, імовірно, займається темними справами, везе занадто помітний контрабандний вантаж. «Ми як у зоологічному саду, - скаржиться Хорхе, - тільки глядачі не ми», і слова дитини лише підсилюють тривогу. Прагнучих пригод Фелиле поодинці вживає ризиковані вилазки в трюм пароплава. Паула не може розібратися у своїх почуттях до Лопесу, у її відносинах з Раулем панувала ідеальна симетрія, нехай не без патології

На другий день подорожі дон Гало й доктор Рестелли влаштовують аматорський концерт, уважаючи це кращим засобом розтопити лід. Не побачивши на ньому Фелипе, Рауль відправляється на розшуки й виявляє підлітка в одному із трюмних приміщень разом із ґвалтівником-матросом. У Хорхе висока температура, судновий лікар припускає запалення легенів. Зв’язатися по радіо з Буенос-Айресом заборонено, а може бути, у хлопчика тиф?

На ранок третього дня температура в маляти під сорок. Незважаючи на заборону, Медрано пропонує прорватися в радіорубку. Ізолювавши путающихся під ногами, Медрано, Лопес, Рауль і зненацька, що примкнув до них Пушок, озброївшись револьверами, проникають у кормову частину судна

У бійці з матросами постраждав Лопес, і Паула дбайливо за ним доглядає. У перестрілці смертельно поранений Медрано, що встиг до того змусити радиста передати радіограму в Буенос-Айрес. Не можна ж оплакувати того, кого ледь знаєш, - міркує Клаудиа в тіла загиблого, але все-таки ця людина вмерла заради її й заради Хорхе. А він адже міг пожвавити неї своїм життям

Pages: 1 2