Миссис Элспет Макгилликади, літня жінка, стомлена зробленими в Лондоні різдвяними покупками, сідає на Паддингтонском вокзалі в поїзд, перегортає журнал і засипає. Через півгодини вона прокидається. За вікном темно. З гуркотом проноситься зустрічний поїзд. Потім якийсь час по сусідніх рейках у тім же напрямку, що й поїзд, у якому їде миссис Макгилликади, рухається ще один. Миссис Макгилликади бачить, як в одному з вікон поїзда, що йде паралельно, різко піднялася штора. У яскраво освітленому купі чоловік (він видний їй зі спини) душить жінку. Жінку миссис Макгилликади розглянула: це блондинка в хутряній шубці. Немов загіпнотизована, літня дама спостерігає сцену вбивства у всіх страшних подробицях. Сусідній поїзд прискорює хід і пропадає в темряві. Миссис Макгилликади расказивает про побачений поїзному контролерові, потім пише коротенький лист начальникові вокзалу й просить носія передати лист, додавши до прохання шилінг. У Милчестере вона виходить, її вже чекає машина, що привозить її в Сент-Мэри-Мид, у гості до мисс Джейн Марпл, її давній приятельці

Вислухавши історію миссис Макгилликади, мисс Марпл докладно обговорює з нею деталі баченого й вирішує розповісти про подію місцевому сержантові поліції Франку Корнишу. Сержант, що мав випадок переконатися в розумі й проникливості мисс Марпл, не сумнівається в правдивості оповідання двох літніх дам. Мисс Марпл припускає, що злочинець міг або залишити труп у вагоні й бігти, або викинути його з вікна поїзда. Але в газетах немає ніякого згадування про труп у поїзді, а на запит сержанта Корниша приходить негативна відповідь. Мисс Марпл повторює маршрут подруги й переконується, що на одній ділянці шляху, де поїзд сповільнює хід перед поворотом, залізничні рейки прокладені по досить високому насипі. Вона вважає, що труп могли зштовхнути з поїзда саме тут. Мисс Марпл звіряється з картами місцевості й адресною книгою. У неї виникає план розслідування, але вона почуває, що занадто старо для подібної роботи. Тоді мисс Марпл звертається по допомогу до Люси Айлесбэроу.

Люси Айлесбэроу - молода жінка, що володіє гострим розумом і різноманітними здатностями, зокрема, умінням незвичайно легко й швидко справлятися з будь-якими проблемами домашнього господарства. Це вміння зробило Люси досить популярної, і саме завдяки йому мисс Марпл познайомилася з нею - один раз Люси була запрошена звістки господарство в приходившей у себе після хвороби мисс Марпл. Тепер же Люси береться за досить дивне доручення літньої дами: їй має бути найнятися працювати по господарству в Рутерфордхилл, особняк Крекенторпов, що коштує неподалік від залізниці, саме в місці передбачуваного вбивства; крім цього Люси має бути знайти труп

Завдяки своїй репутації Люси моментально влаштовується на роботу в сімейство Крекенторпов. Незабаром їй вдається знайти й труп молодої блондинки - у так званому Довгому Сараї, у мармуровому саркофазі, що на початку століття вивіз із Неаполя теперішній хазяїн будинку, батько сімейства, містер Крекенторп-старший. Люси повідомляє про свою знахідку мисс Марпл, потім дзвонить у поліцію. Розслідувати справа доручена інспекторові Крэддоку (який, до речі, прекрасно знає мисс Марпл і високо цінує її детективні здатності).

Страшне відкриття збирає всю сім’ю в будинку, де звичайно живуть лише старий батько й дочка Емма. Приїжджають брати Гарольд (бізнесмен), Гедрик (художник), Альфред (рід занять якого не зовсім ясний, втім, надалі з’ясовується, що живе він за рахунок різноманітних махінацій) і Брайен Истлеу, чоловік давно померлої сестри Эдит (у минулому прекрасний військовий льотчик, а зараз - людина, що не може знайти собі місця в изменившейся житті). Жоден із чоловіків сімейства не залишається байдужим до чарівності, красі й діяльній вдачі Люси. За час роботи в Крекенторпов вона одержує від кожного з них більш-менш відверте речення вийти за нього (старий батько тут не виключення), а одружений Гарольд пропонує їй своє заступництво. Навіть Александр, що гостював у будинку діда, син Брайена, і його приятель Джеймс Стоддат-Уэст у захваті від Аюси, а Олександр прозоро натякає їй, що не ладь побачити неї в ролі своєї мачухи

Наслідок намагається встановити особистість загиблої. По одній з версій це Ганна Стравінська (російське прізвище - псевдонім), посередня танцівниця із середньої руки французької балетної трупи, що гастролювала в Англії. Поїздка Крэддока в Париж, здається, дає підтвердження цієї версії. Але є й інша. Справа в тому, що незадовго до Різдва (і до вбивства) Емма Крекенторп одержує листа від якоїсь Мартини, француженки-подруги загиблого у війну брата Эдмунда (незадовго до смерті він згадував про неї в листі до сестри). Мартіна хоче побачити із сімейством, а також одержати які-небудь гроші на виховання свого й Эдмунда сина. Емму, що любила брата, лист радує, інших, скоріше, спантеличує. Проте по зазначеному Мартиной адресі Емма посилає запрошення відвідати Рутерфордхилл. На це Мартіна відповідає телеграмою про раптову необхідність повернутися в Париж. Спроби виявити її ні до чого не приводять. Зате від Ганни Стравінської, її приятельки-танцівниці, одержують листівку з Ямайки з описом веселого й безтурботного відпочинку

Напередодні свого від’їзду з особняка Крекенторпов Олександр із приятелем знаходять неподалік від Довгого Сараю лист Емми, адресоване Мартінові

Тим часом стає очевидної взаємна симпатія між Брайеном і Люси, а також між доктором Куимпером, сімейним лікарем Крекенторпов, і Еммою

Після святкового обіду все сімейство Крекенторпов зненацька виявляється отруєним. Аналізи показують, що Люси, що готовила обід, ні при чому - отруєння не харчове. Це миш’як. У будинок запрошують медсестер, щоб доглядати за хворими. Здається, що небезпека минула, але раптом умирає Альфред (проти якого до цього часу Крэддок зібрав досить багато доказів).

Видужуючу Емму відвідує мати Джеймса Стоддат-Уэста, приятеля Олександра. Вона чула від сина про знайдений лист і тепер приїхала сказати, що Мартіна - це вона, що через роки після смерті Эдмунда, якого дуже любила, зустріла свого теперішнього чоловіка, що їй не хотілося зрячи тривожити спогадами ні інших, ні себе, що вона рада дружбі сина з Олександром, що нагадує їй Эдмунда.

Гарольд, ЩоВиїхав у Лондон, приймає прислані поштою пігулки, до яких прикладений рецепт доктора Куимпера, і вмирає

Мисс Марпл, один раз посетившая Люси в Рутерфордхилле (для роботодавців Люси мисс Марпл - її тітка), з’являється там ще раз разом зі своєю подругою миссис Элспет Макгилликади. Виконуючи план мисс Марпл, миссис Макгилликади просить дозволу піднятися в туалет, Люси проводжає її. У цей час всі інші сідають за чай. Мисс Марпл удавано давиться рибною кісточкою, і доктор Куимпер приходить їй рятуйте! Він бере долонями шию літньої дами й відмінюється над нею, щоб подивитися горло. Здавшись у дверях і не розібравшись толком у що відбувається, бачачи лише фігуру чоловіка, руки якого лежать на шиї мисс Марпл, її подруга скрикує: «Це він!» Поза доктора в точності відтворює позу душителя, побаченого нею впоезде.

Після недовгих заперечувань доктор Куимпер зізнається у вчиненому злочині. Його дружина, Ганна Стравінська, була затятою католичкою, і розраховувати на розлучення не доводилося. А докторові хотілося женитися на багатій спадкоємиці Еммі Крекенторп.

У заключній бесіді з інспектором Крэддоком мисс Марпл, опираючись на свій найбагатший досвід у спілкуванні з людьми й, як звичайно, підшукавши паралель із доль своїх знайомих, висловлює припущення, що Емма Крекенторп із тих, хто знаходить свою любов досить пізно, але буває щасливим всю оставшуюся життя. Не сумнівається вона й у тім, що для Люси Айлесбэроу незабаром задзвонять весільні дзвони

В. С. Кулагина-Ярцева

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література XX століття. М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT».