Паскаль говорить: «Всі правила гідного поводження давно відомі, зупинка за малим - за вмінням ними користуватися». Будь-який принцип суперечливий, будь-який термін тлумачиться по-різному. Але, осягнувши людини, можна осягти всі

Книга перша ПРО РОЗУМ ВЗАГАЛІ

Деякі змішують властивості розуму із властивостями характеру, наприклад, здатність говорити ясно, а мислити плутано, і думають, що розум суперечливий. Але розум лише дуже різноманітний

Розум опирається на три основні початки: уява, міркування, пам’ять

Уява - це здатність уявляти собі що-небудь за допомогою образів і з їх же допомогою виражати свого подання

Міркування - дарунок, що дозволяє зосереджувати на ідеях, обмірковувати й сполучити їх. Це вихідна точка судження й оцінки

Пам’ять - охоронниця плодів уяви й міркування. Пам’ять по моці повинна відповідати розуму, інакше це веде або до вбогості думки, або до надмірної її широті

Плідність. Марні розуми не можуть зрозуміти предмет у цілому; розуми плідні, але нерозсудливі не можуть зрозуміти себе: палкість почуттів змушує посилено працювати їхня думка, але в помилковому напрямку

Кмітливість проявляється у швидкості роботи розуму. Вона не завжди сполучена із плідністю. Бувають розуми кмітливі, але марні - розум, живий у бесіді, але гаснучий за письмовим столом

Проникливість їсти здатність осягати явища, сходити до їхніх причин і вгадувати їхнього наслідку. Знання й звички вдосконалюють її.

Ясність - прикраса розважливості, але не кожний, що володіє ясним розумом, розважливий. Розважливість і виразність уяви відрізняється від розважливості й виразності пам’яті, почуття, красномовства. Іноді в людей бувають несумісні ідеї, які, однак, ув’язані в пам’яті вихованням або звичаями. Особливості вдачі й звичаї створюють розходження меж людьми, але й обмежують їхньої властивості певними рамками

Здоровий глузд зводиться до вміння бачити будь-який предмет у його домірності з нашою природою або положенням у суспільстві; це здатність сприймати речі з їхньої корисної сторони й здраво оцінювати. Для цього треба на все дивитися просто. Розум повинен переважати над почуттям, досвід - над міркуванням

Глибина - от ціль усякого міркування. Глибокий розум повинен утримувати думку перед очами, щоб досліджувати її до кінця. Кмітливість завжди здобувається ціною глибини

Делікатність - це чутливість, що залежить від волі звичаїв. Тонкість - своєрідна мудрість у питаннях почуття; буває й без делікатності

Широта розуму - здатність засвоювати безліч ідей одночасно, не плутаючи їхній один з одним. Без її не можна стати генієм

Натхнення - миттєвий перехід від однієї ідеї до інший, здатної сполучатися з першої. Це несподівані повороти розуму Жарту - поверхневі породження натхнення

Гарний смак - це здатність судити про предмети, пов’язаних з почуттям. Це вміння почувати прекрасну природу. Смак юрби не буває вірний. Доводи розуму можуть змінити наше судження, але не смак

Про склад і красномовство. Не завжди той, хто добре мислить, може виразити свою думку в словах; але пишнота складу при слабості ідеї - формена нісенітниця. Шляхетність викладу надають простота, точність і природність. Одні красномовні в бесіді, інших - наодинці з рукописом. Красномовство пожвавлює все: науки, справи, поезію. Всі йому кориться

Про винахідливість. Винаходити - значить не створювати матеріал для винаходів, але надавати йому форму, як зодчий - мармуру. Зразок наших пошуків - сама природа

Про талант і розум. Талант немислимий без діяльності, він залежить також від страстей. Талант - рідкість, тому що для нього потрібні сполучення різних достоїнств розуму й серця. Талант самобутній, хоча всі великі люди додержувалися зразків: наприклад, Корнель - Лукану й Сенеке. Розум повинен позначати сукупність розважливості, глибини й інших якостей, але звичайно розумом називають лише одну із цих здатностей - і ведуть суперечки, яку саме.

Про характер. Характер містить у собі все, що відрізняє наш розум і серце; він витканий із протиріч

Серйозність - приватна особливість характеру; у неї багато причин і різновидів. Є серйозність спокійного розуму, серйозність палкого або шляхетного розуму, серйозність боязкої людини й безліч інших її різновидів. Серйозність неуважності позначається вчудачествах.

Спритність - здатність користатися з нагоди в розмовах і справах. Вона вимагає кмітливості й досвіду

Про неуважність. Буває неуважність, що відбувається від того, що робота розуму вповільнена взагалі, а буває - від того, що душа зосереджена на одному предметі

Книга друга ПРО СТРАСТІ

Локк учить: будь-яка пристрасть бере початок у насолоді або стражданні. Тому що насолода або страждання викликаються в різних людей різними причинами, те кожний розуміє під добром і злом різні речі. Однак джерел добра й зла для нас два: почуття й міркування. Враження від почуттів миттєві й непізнавані. Страсті, породжені думкою, засновані або на любові до буття, або харчуються почуттям власної недосконалості. У першому випадку відбуваються веселість, лагідність, помірність у бажаннях. У другому з’являються занепокоєння й меланхолія. Страсті великих людей - сполучення того й іншого

Ларошфуко говорить, що в любові ми шукаємо лише власної насолоди. Але потрібно розрізняти самолюбство й себелюбність. Себелюбність дозволяє любити себе поза особистістю (у жінці, у славі й в інших речах), а самолюбство ставить нас у центр всесвіту. Гординя - наслідок самолюбства

Честолюбство - результат прагнення розсовувати межі своєї особистості, вона може бути й чеснотою, і пороком

Слава заглушає наші прикрості найкраще іншого, але це не чеснота й не заслуга, а лише нагорода за них. Тому не треба квапитися засуджувати прагнення до слави. Пристрасть до слави жадає зовнішньої величі, а пристрасть до наук - величі зсередини. Мистецтва живописуют природу, науки - істину. Знання розумної людини не занадто великі, зате доскональні. Їх потрібно додавати до практики: знання правил танцю не принесе користі людині, що ніколи не танцевали. Але будь-який талант треба виховувати

Скнарість - дітище безглуздої недовіри до обставин життя; пристрасть до гри, навпаки, породжена безглуздою вірою вслучай.

Батьківська любов нічим не відрізняється від любові до самого себе, тому що дитина у всьому залежить від батьків і пов’язаний з ними. Але в дітей є самолюбство, тому діти люблять батьків менше, ніж батьки - дітей

Свійські тварини догоджають наше самолюбство: ми уявляємо, що папуга любить нас, цінує наше пещення - і любимо його за цю перевагу над ним

Дружню приязнь народжує недосконалість нашої сутності, а недосконалість самої цієї приязні веде до її охолодження. Ми страждаємо від самітності, але й дружба не заповнює порожнечі. Замолоду дружать нежней, у старості - міцніше. Низок душою той, хто соромиться дружбою з людьми, що заплямували себе

Про любов. Цілком можлива й любов, вільна від грубої чуттєвості, але ока нечаста. Людина закохується в створений їм образ, а не в реальну жінку. Взагалі ж у любові головне для нас - якості внутрішні, душу. Не треба плутати любов із дружбою, тому що дружбою править розум, а любов’ю - почуття. Не можна про людину судити по його особі, куди интересней дивитися, які особи йому подобаються більше інших

Жаль - почуття, у якому сум змішаний із приязню. Воно безкорисливо, розум над ним не владний

Про ненависть. Ненависть - глибока зневіра, що відвертає нас від того, чим воно викликано - у це почуття входять і ревнощі, і заздрість

Людина поважає все, що любить, у тому числі й себе

Найголовніші почуття людини: бажання, невдоволення, надія, жаль, боязкість, глузування, замішання, подив. Але всі вони слабкіше любові, честолюбства й скнарості

Pages: 1 2

Збережи - » Короткий виклад Трактату «Введення в пізнання людського розуму» . З'явився готовий твір.