Автор приїхав у село на весілля. Наречену Галю майже неможливо розглянути - так вона носиться по будинку: багато роботи. У селі вона вважалася однієї із кращих наречених. Достоїнства її - неогрядної, нерослої, несильної - у тім, що вона з дуже роботящого роду

Мати нареченої, Марія Герасимівна, заправляє гасом і розвішує під стелею лампи, поправляє фотознімки, струшує рушника, щоб получше видна була вишивка…

У день весілля задовго до приїзду нареченого до нареченої на кухню (тут неї називають куть) зібралися її перевесниці. Нареченій покладено плакати, а вона, щаслива, розоволицая, ніяк не може почати. Нарешті зважилася, схлипнула

Але матері мало. Вона привела причитательницу-плакальшицу, сусідку Наталю Семенівну. «А чого це ви коротышки співаєте? - з докором звернулася до усім Наталя Семенівна. - На весіллі треба волокнисті співати».

Випила пиво, витерла губи тильною стороною долоні й запекло сумно: «Сонечко закатається, дивь?й століття коротається…»

Голос висок і чистий, співає неквапливо, старанно й немає-немає так пояснить що-небудь: так мало вірить, що зміст стародавнього причету зрозуміло нинішнім, трясоголовым…

Наречений, сваха, тысяцкий, дружка й всіх гостей з боку нареченого приїхали за нареченою на самоскиді: іншої вільної машини на льонозаводі, де працюють наречена з нареченим, не виявилося. Перед в’їздом у село гостей зустріла барикада - за звичаєм, за наречену варто брати викуп. Але, звичайно, хлопці тупцювали на холоді (мороз тридцять градусів) не через пляшку горілки. У величезному селі Сушинове дотепер немає ні електрики, ні радіо, ні бібліотеки, ні клубу. А молодості свята необхідні!

Наречений по ім’ю Петро Петрович ввалився на кухню вже п’яним - наливали, щоб не заморозити, - і гордим собою над міру. Молодих урочисто посадила сваха. Понесли «солодкі пироги», обов’язкові на північних сільських весіллях. Кожна запрошена сім’я йде зі своїм пирогом - це на Півночі така ж народна творчість, як різьблені лиштви на вікнах, петушки й ковзани на глечиках

Серед чоловіків на бенкеті дуже незабаром з’явилися типово російські правдошукачі, що ратують за справедливість, за щастя для всіх

З’явилися й хвальки: весь перший вечір ходив від стола до стола літній колгоспник і похвалявся пластмасовими недавно вставленими зубами

Відразу напився й пішов кренделя вертіти дядько нареченого. Дружина його Груня, знайшла собі подругу на нещастя, і цілий вечір на кухні вони виливали один одному душу: чи те скаржилися на чоловіків, чи те їх хвалили за силу так безстрашність

Все йде «як следно бути», як і хотілося Марії Герасимівні Їй самої не поїсти, не випити ніколи.

Жінки посадили гармоніста на високу лежанку й дробили із приспівками, з вигуками, поки в гармоніста не вивалилася гармонь із рук

Молодий князь напився й став куражитися. А Марія Герасимівна так і стелиться перед дорогим зятьком, підлещується, улещивает: «Петенька, Петенька, Петенька!»

А князь чваниться, приндиться, сорочку на собі рве. «Ти хто? - підбирається худосочним кулачишком до Галиному заплаканому розовощекому особи. - Дружина ти мені чи ні? Я Чапай! Ясно?»

Коли все пиво в будинку нареченої було випито, весілля відправилася за сорок кілометрів, на батьківщину нареченого

Ранком наречена в присутності гостей підмітала підлогу, а їй кидали різне сміття: перевіряли, чи вміє хазяювати. Потім наречена - її вже стали називати молодицею - обносила гостей млинцями а потім роздавала подарунки новій рідні. Усе, що шилося й вишивалося протягом багатьох тижнів самою нареченою, її подругами й матір’ю