Володар мух притча про англійських хлопчиків, що потрапили на незаселений острів, але не зміцнилися там у товаристві й мужності, як те личить юним британським джентльменам і було описано в романі «Кораловий острів» (1858) англійського письменника Р. М. Баллантайна, з яким полемізує Голдинг.

Навпроти, хлопці прискореними темпами «развоспитуются», проходячи шлях цивілізації у зворотному напрямку й перетворившись у плем’я, де всім заправляють мисливці, що були півчі церковного хору, на чолі з їхнім старостою Джеком. Мисливці нібито охороняють плем’я від «звіра», якого ніхто не бачив, але всі страшаться, і тільки визионеру Саймону вистачає інтуїції зрозуміти, що «звір - це ми самі».

У підношення «звірові» мисливці насаживают на кіл посередині галявини свинячу голову, і вона стає для них своєрідним божеством. Хлопці називають її Володарем мух, оскільки голову обсаджують мухи, однак Володар мух - переклад давньоєврейського ім’я диявола Вельзевула.

Лише деякі хлопці намагаються зберегти вірність нормам цивілізованої моралі й поводження. Мисливці вбивають Саймона й хлопчика на прізвисько Хрюша, ходяче втілення сліпого раціоналізму (недарма автор наділяє його феноменальною короткозорістю), підкоряють інших, а на останнього незгодний з ними, Ральфа, улаштовують полювання, щоб водрузити на кіл його голову замість свинячої. Лише влаштований ними при полюванні пожежа приводить до острова британський крейсер і тим самим рятує Ральфу життя