Роман починається присвятою року дві тисячі чотириста сороковому. У попередженні автор повідомляє, що його ціль - загальне благоденство

Герой (він же автор) роману, стомлений довгою бесідою зі старим англійцем, що різко засуджує французькі вдачі й порядки, засипає й прокидається в себе будинку в Парижі через 672 р. - у двадцять п’ятих століть. Тому що одяг його виявляється безглуздої, він одягається в крамниці старого плаття, куди його приводить зустрінутий на вулиці перехожий

Герой дивується майже повній відсутності карет, які, за словами його супутника, призначені тільки для хворих людей або особливо поважних осіб. Людині, що прославилася в якому-небудь мистецтві, скаржиться шапка з його ім’ям, що дає тому право на загальну повагу громадян і можливість вільно відвідувати государя

Місто вражає чистотою й добірністю оформлення громадських місць і будинків, прикрашених терасами й кучерявими рослинами. Лікарі тепер належать до найповажаніший категорії громадян, а благоденство досягло такий ступеня, що відсутні, через непотрібність, притулки для бедних і гамівні будинки. Разом з тим людина, що написала книгу, що проповідує «небезпечні принципи», повинен носити маску, поки не надолужить своєї провини, причому виправлення його не примусово й полягає в повчальних бесідах. Кожний громадянин записує свої думки, і до кінця життя становить із них книгу, що зараховують у нього на могилі

Дітей навчають французькою мовою, хоча зберігся «Коллеж чотирьох націй», у якому вивчають італійська, англійська, німецька й іспанська мови. У сумно знаменитої колись своїми «марними» диспутами Сорбонне займаються дослідженням людських трупів, з метою відшукання засобів зменшення тілесних страждань людини. Універсальним лікувальним засобом уважаються ароматичні рослини, що володіють здатністю «розріджувати згуслу кров»; виліковують запалення легенів, сухота, водянка й багато хто раніше невиліковні хвороби. До новітніх принципів попередження хвороб ставляться щеплення

Всі книги по богослов’ю і юриспруденції зберігаються тепер у підвалах бібліотек, і, у випадку небезпеки війни із сусідніми народами, супротивникові засилаються ці небезпечні книги. Разом з тим адвокати збережені, а преступившие закон або гласно втримуються у в’язниці, або виганяють із країни

Бесіда переривається частими ударами дзвона, що сповіщає про найрідшу подію - страти за вбивство. Законопослушание виховується рано: у чотирнадцять років кожний зобов’язаний власноручно переписати закони країни й прийняти присягу, поновлювану через кожні десять років. І все-таки іноді для повчання страта виробляється: на площі перед Палацом правосуддя злочинця підводять до клітки з тілом убитого. Голова Сенату зараховує вирок суду, що кається злочинець, оточений священиками, вислухує мовлення Прелата, після чого приносять скріплений підписом Государя смертний вирок. У тієї ж клітки злочинця розстрілюють, що вважається остаточною спокутою провини й ім’я його знову вписується в списки громадян

Служителі церкви в державі виявляють зразок чесноти, їхня головна місія - розрада стражденних, запобігання кровопролиття. У храмі майже все привично для нашого героя, але відсутня живопис і скульптура, вівтар позбавлений прикрас, скляний купол відкриває вид на небо, а молитвою служить поетичне послання, що йде від самого серця. В обряді причащання юнак у телескоп розглядає небесні тіла, потім у мікроскоп йому показують мир, ще більш чудовий, переконуючи тим самим у мудрості Творця

Подорожуючи по місту, супутники оглядають площу із символічними фігурами: уклінної Франції; Англії, що простягає руки до Філософії; головою, що поникнули, Німеччини; Іспанії, з мармуру із кривавими прожилками - що повинне було зображувати каяття в несправедливих справах впрошлом.

Наближався час обіду, і супутники виявляються в будинку, прикрашеному гербом і щитом. З’ясувалося, що в будинках знаті прийнято накривати три столи: для сім’ї, чужоземців і бідняків. Після обіду герой відправляється дивитися музичну трагедію про життя й смерть тулузского торговця Каласа, колесованого за бажання перейти в католицтво. Супровідний розповідає про подолання забобонів відносно акторів: наприклад, Прелат недавно просив Государя подарувати вишиту шапку одному видатному акторові

Героєві бачиться сон з фантастичними баченнями, які міняють перебіг пережитих подій - він виявляється один без провідника в королівській бібліотеці, що замість величезних колись кімнат уметается в невеликому приміщенні. Бібліотекар розповідає про відношення, що змінилося, до книги: всі легковажні або небезпечні книги були складені у величезну піраміду й спалені. Однак попередньо зі спалених книг була витягнута головна суть їх і викладена в невеликих книжицах в 1/12 частку аркуша, які й становлять нинішню бібліотеку. Оказавшийся в бібліотеці письменник характеризує нинішніх авторів як самих шанованих громадян - стовпів моралі й чесноти

Проїхавши в Академію, супутники виявляються в простому будинку з місцями для академістів, прикрашених прапорцями з перерахуванням заслуг кожного. Один із присутніх академіків звертається з полум’яною промовою з осудом порядків старої Академії XVIII в. Герой не заперечує правоти оратора, але призиває не судити строго минулі часи

Далі герой відвідує Королівську колекцію, у якій розглядає мармурові статуї з написами «Винахідникові пилки», «Винахідникові бійниці, ворота, блоку» і т.д.; перед ним проходять рідкі рослини, мінерали; цілі зали присвячені оптичним ефектам; зали акустики, де молодих войовничих спадкоємців престолу відучують від агресії, оглушаючи звуками боїв

Неподалік від колекції розташовується академія Живопису, що включає в себе ряд інших академій: малювання, живопису, скульптури, практичної геометрії. Стіни академії прикрашені роботами найбільших майстрів, в основному на повчальні теми, без кривавих битв і любострастних утіх міфологічних богів. В алегоричній формі передана своєрідність народів: заздрісність і мстивість італійця, гордовита спрямованість уперед англійця, презирство до стихій німця, рицарственность і височина француза. Художники тепер перебувають на утриманні в держави, скульптори не ліплять товстосумів і королівських служників, увічнюють лише великі діяння. Широке поширення одержала гравюра, що вчить громадян чесноти й героїзму

Герой вертається в центр міста, де з юрбою громадян безперешкодно попадає в тронний зал. По обох сторони трону розташовуються мармурові дошки з вигравіруваними на них законами, що позначають межі королівської влади, з одного боку, і обов’язку підданих - з іншої. Государ у синьому плащі вислухує звіти міністрів, і якщо перебуває хоч одного незадоволений, навіть найнижчого походження, то він негайно вислухує привселюдно.

Піднесений побаченим, герой просить у присутніх роз’яснити йому форму правління, прийняту в державі: влада короля обмежена, законодавча влада належить Зборам народних представників, виконавчі - сенату, король же стежить за дотриманням законів, одноосібно вирішуючи лише питання непередбачені й особливо складні. Так «благоденство держави сполучається із благоденством приватних осіб». Спадкоємець престолу проходить довгий шлях виховання й тільки у двадцять років король повідомляє його своїм сином. У двадцять два роки він може зійти на престол, а в сімдесят років складає із себе «влада». Дружиною його може бути тільки громадянка своєї країни

Жінки країни цнотливі й скромні, вони «не рум’яняться, не нюхають тютюн, не п’ють лікери».

Щоб пояснити суть податкової системи, героя ведуть до перехрестя вулиць і показують дві скрині з написами «Податок королеві» і «Добровільні внески», у які громадяни «із задоволеним видом» вкладають запечатані пакети зі срібними монетами. По наповненні скрині зважуються й передаються «Контролерові фінансів».

У країні вигнані із уживання «тютюн, кава й чай», існує тільки внутрішня торгівля, головним чином продуктами землеробства. Торгівля із закордоном заборонений, а судна використаються для астрономічних спостережень

Pages: 1 2