Між двома основними національностями - валлонами й фламандцями - існують гострі розбіжності, коріння яких варто шукати в історії. Ще із часу приєднання Бельгії до Франції (з кінця XVIII в.) у країні майже безроздільно панували французька культура й французька мова. Після утворення незалежної Бельгії французька мова (мова буржуазії Валлонії) ще більше затвердилася як єдина державна мова країни. Французька мова була мовою буржуазії навіть у Фландрії, де власна мова нехтувалася й продовжувала існувати лише в народі.

Начавшееся з кінця XIX в. рух за відродження й рівноправність фламандської культури й мови привело до висновку в 1929 р. так званого “компромісу бельгійців” . Була уведена роздільна адміністрація для Фландрії й Валлонії, установлений особливий статус для Брюсселя, а нідерландська мова була визнана другою офіційною мовою Бельгії. Однак “язикова війна” і дотепер не втратила гостроти. Незважаючи на те що зараз обидві мови вважаються державними, французька мова користується безсумнівною перевагою як у політичної, так і культурного життя Бельгії. Валлони відмовляються вивчати нідерландську мову, воліючи як другу мову знати англійський або німецький. У свою чергу фламандці, бажаючи зберегти мову й культуру своїх націй, говорять тільки рідною мовою й дуже ревниво ставляться до переваги французької мови.

В 1963 р. була проведена так звана лінгвістична границя офіційного розселення валлонів і фламандців, що розділила країну на Фландрію на півночі й Валлонію на півдні; у кожній з них узаконювалося вживання своєї мови. Проте лінгвістична границя продовжує бути предметом постійних суперечок і періодично уточнюється.

ТРАДИЦІЇ Й СУЧАСНІСТЬ

Національний одяг

Багато старих традицій матеріальної культури поступово відмирають. Майже забута в повсякденному житті стародавній народний одяг. Її надягають лише учасники народних свят. Святковий костюм фламандців схожий на голландський: біла полотняна кофта, що зашнуровується попереду корсаж, кілька спідниць із мереживами й оборками, чорна шаль із бахромою, кінці якої перехрещуються на груди й зав’язуються позаду. Костюм доповнюється білим чепчиком, прикрашеним мереживами, стрічками й букетиками штучних квітів. Цей костюм надягають жінки. Святковий чоловічий костюм ськладається з темного сукняного сюртука.

Традиційний одяг валлонів майже та ж, що й у жителів сусідніх районів Франції. Святковий національний костюм валлонки - вузька смугаста довга спідниця, строката кофта, темний фартух і перехресна на груди невелика косинка. Основні деталі чоловічого валлонського костюма - довга широка блуза синіх кольорів і неодмінно бере.

Традиційні блюда національної кухні

Основу їжі й фламандців, і валлонів становлять овочеві й молочні продукти. А от хліба бельгійці їдять мало. Улюбленим бельгійським блюдом уважається, так само як і у французів, біфштекс із підсмаженими в киплячому рослинному маслі картопляними брусочками - “фритюр” . Без цих ласощів не можна й уявити собі Бельгію. Гарячий “фритюр” продається на вулицях, його готовлять відразу в наметах і жовтих фургончиках, які можна зустріти де завгодно: у студентських городках, у стін стародавнього замка, у парку, у центрі міста, на окраїні.

У сім’ях фламандців одне з найпоширеніших блюд - “воттерзен” - суп, схожий на курячу юшку. До свят фламандці печуть багато печива й пряників найрізноманітніших форм і розмірів, з картинками й написами.

Великою популярністю користуються також блюда з молюськів: наперчений цибульний бульйон з молюськів у невеликих чорних раковинах (“мули” ) або смажені великі морські равлики в завитих раковинах (“еськарго” ) і мідії.

З напоїв бельгійці завжди віддавали перевагу кава, в останні роки популярним став і чай. Дуже широко поширене пиво. З вин популярні легкі сухі вина. У країні заборонене вживання міцних спиртних напоїв у громадських місцях.

Народна творчість

Багато міст зберегли стародавні ремесла (плетиво мережив, килимарство, виробництво кустарних полотен, мідного посуду, вироблення зброї й т. п.) .

Багатовікова боротьба з іноземними завойовниками викувала завзяту рішучість бельгійського народу зберегти всі національні звичаї й традиції народної творчості, що зложилися протягом століть. Видимо, цим можна пояснити, що майже в кожному місті й у багатьох селах неодмінно є музей, що розповідає про історію краю і його традицій. Як, наприклад, Дзвоновий музей у Мехелине, Музей гральних карт у Турне, Музей лісу в Намюре, Взуттєвий музей в Изегеме. Перелік можна продовжити такими назвами музеїв, як органний, полуничний, бджолиний, пташиний і ін.

Особливо свято шануються в Бельгії народні свята місцевого фольклору. Наприклад, ведмежі карнавали в Арденнах, жаб’ячі перегони в Шенберге, свято каналів у Брюгге, хід “відьом” у Беселаре, парад квітів у Бланкерберге, хід “котів” в Ипре й інші. Всі ці свята - дуже барвисті процесії, карнавали з піснями й танцями.

Архітектура, образотворче мистецтво

Великий внесок бельгійців в області архітектури. Найбільш значні пам’ятники романської архітектури - церква св. Винсента в Суаньи, каплиця абатства в Нивеле, церква Сен-Дені в Льєжу. Справжні шедеври готичного стилю являють собою кафедральні собори Сен-Ромбо в Мехелене, св. Бавона в Генте й Нотр-Дам в Антверпені. Не відразу витісняє готику стиль епохи Відродження - стиль італійського походження, заснований значною мірою на наслідуванні античності. Остаточно він затвердився наприкінці XVI в. Саме до цього періоду ставиться будівництво “Будинку короля” у Брюсселі й палацу князів-єписькопів у Льєжу, де вдало використані риси старих і нової архітектурних шкіл.

Початок XIXв. характеризується появою двох чудових пам’ятників неокласицизму - будинку Палацу принців Оранських (тепер цей будинок Академії наук) у Брюсселі й університету в Генте.

Особливо багата спадщина бельгійців в області образотворчого мистецтва. На їхній землі творили такі видатні художники, як брати Ван Ейк, що заснували нідерландську школу живопису, П. Брейгель, П. Рубенс, А. Ван-Дейк, Я. Йорданс. Багаті колекції картин зберігають такі відомі усьому світу музеї, як Королівський музей образотворчих мистецтв у Брюсселі, Королівський музей і Будинок-Музей П. Рубенса в Антверпені, муніципальна галерея в Брюгге, музей валлонського мистецтва в Льєжу.

ВЕЛИКІ Й СТАРОДАВНІ МІСТА БЕЛЬГІЇ

Багато міст Бельгії виникли ще в роки Римської імперії на місці римських зміцнень або в раннім середньовіччі на перехресті важливих торговельних шляхів. При всьому різноманітті бельгійських міст вони багато в чому схожі. Майже для кожного міста характерні різкі контрасти - суміш старого й нового. Майже в кожному старому місті його центр займає головна міська площа, на якій розташовані ратуша й вічова вежа, як символи незалежності й самоврядування міста.

АНТВЕРПЕН – один з найбільших портів миру, що разом з Роттердамом є “морськими воротами” у Європу. Антверпен - другої по величині й значенню після столиці промислове місто, що перетворюється в потужний індустріальний центр. На центральній площі міста перед будинком ратуші у фонтана коштує статуя легендарного лицаря Брабо. Легенда говорить наступне. У далекі часи в тім місці, де зараз перебуває Антверпен, жив злий велетень Антигони, що стягував високі мита із проходивших по ріці Шельде купецьких судів. Тому, хто відмовлявся платити, він відрубував руку. Римський лицар Брабо, виявившись у цих місцях, довідався про бешкетування Антигонів, поборов його в бої й на кару за доконані велетнем злодіяння відрубав йому руку й кинув неї на берег Шельди. Те місце, на яке вона впала, стали називати “ханд верпен” (по-фламандськи - “кидати руку” ) , звідки й відбулася сучасна назва міста.

ЛЬЄЖ – головне місто Валлонії, її столиця; розташована в широкій долині Маасу, там, де в нього впадають ріки Урт і Ведр. Місто півкільцем оточений мальовничими пагорбами, на одному йз яких піднімається стара міцність. Центр Льєжа - площі Вір, Сен-Ламбер і Марші. Льєж був культурним і промисловим центром ще в середні століття. Він славився виробництвом зброї, виробів із бронзи, срібла й кольорових металів.

ШАРЛЕРУА – не стільки місто, ськільки невизначених обрисів агломерація, що ськладається з безлічі гірничозаводських селищ і городків із загальною чисельністю приблизно 500 тис. жителів. Так само як і Льєж, Шарлеруа - великий центр чорної металургії Бельгії. Шарлеруа - також центр важкого машинобудування, хімічної й ськляної промисловості., а також один з найважливіших залізничних вузлів.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » КОРОЛІВСТВО БЕЛЬГІЯ. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА . З'явився готовий твір.