Проте, приєднання до Франції наприкінці XVIII - початку XIX в. викликало новий економічний підйом Бельгії. Приськорюється ліквідація феодальних пережитків, посилено розвивається капіталізм. Розширення ринків збуту веде до росту числа й розмірів промиш - ленних підприємств, а зручне географічне положення, наявність вугілля й залізних руд, заповзятливість місцевих купців і розбагатілих ремісників усіляко цьому сприяють.

Особливо швидко росла індустрія Бельгії на військових замовленнях для наполеонівських військ. Країна перетворюється в “малу майстерню миру” , що постачала дешевими тканинами, ськлом, металом, машинами й зброєю багато держав.

Проголошення незалежності. Національний прапор

Після поразки наполеонівської Франції рішенням Віденського конгресу в 1815 р. Бельгія була знову приєднана до Нідерландів. Однак штучне злиття двох держав з різними економічними інтересами, протиріччя між промисловою Бельгією й купецькою Голландією, а також привілейоване положення голландців у новій державі приводять до революції, що завершується перемогою й проголошенням незалежності 4 жовтня 1830 р.

Переможно розвівається на балконі міської ратуші в Брюсселі прапор Брабантського графства (три поперечні смуги: чорна, жовтих і червона) , що з тих пор стає національним бельгійським прапором.

Лондонська конференція визнає незалежність країни й в 1831 р. проголошує її “вічний” нейтралітет. На політичній карті Європи з’являється нова незалежна держава.

Окупація Німеччиною

Однак після цього країну двічі топтали чоботи німецьких солдатів, і існування Бельгії як самостійної держави виявлялося під погрозою. У серпні 1914 р. німецькі війська, порушивши договір про нейтралітет Бельгії, що германський канцлер назвав не більше як “клаптиком паперу” , зайняли майже всю територію країни. Окупація тривала близько 4 років і принесла бельгійському народу незлічимі нещастя. По Версальському мирному договорі 1919 р. Бельгія одержала від Німеччини прикордонні округи Ейпен і Мальмеди з валлоно-німецьким населенням, а також мандат на територію Руанда-Урунди в Африці.

Удруге Бельгія випробувала німецьке ярмо в роки Другої світової війни. 10 травня 1940 р. гітлерівська Німеччина раптово напала на Бельгію, і 28 травня бельгійська армія за наказом короля Леопольда III капітулювала. У похмурі роки окупації бельгійці вели розпачливу боротьбу. У вересні 1944 р. Бельгія була звільнена англо-американськими військами.

КОРОЛЬ. ПАРЛАМЕНТ. УРЯД

БЕЛЬГІЯ - спадкоємна парламентарна монархія - КОРОЛІВСТВО. З 1830 р. у країні царює одна династія, що веде початок від принца Леопольда Саксон-Кобургського - родича англійської королеви Вікторії. З 1951 р. королем Бельгії був Бодуен I - п’ятий бельгійський король. Він вступив на престол після зречення свого батька Леопольда III.

З 1993 р. королем Бельгії є Альберт II.

По конституції 1831 р., король уважається главою держави, особистість короля недоторканна, формально він наділений законодавчою й виконавчою владою. Однак за сталою традицією в Бельгії, як і у Великобританії, король царює, але не керує. Він призначає й відзиває прем’єр-міністра, але жоден королівський указ не має сили, поки він не ськріплений підписом прем’єр-міністра. У свою чергу, прийняті парламентом закони повинні набувати чинності тільки після твердження їхнім королем, хоча на практиці ця процедура - проста формальність.

Вищий законодавчий орган країни – ПАРЛАМЕНТ – ськладається із двох палат, які обираються на 4 роки: нижньої – палати представників і верхньої – сенату. Сенат ськладається майже винятково із представників імущих класів.

Виконавча влада фактично належить УРЯДУ (кабінету міністрів) , що відповідально перед парламентом. Воно визначає й проводить зовнішню й внутрішню політику держави, керуючись інтересами найбільших монополій країни.

Виборчим правом користуються особи, що досягли 18 років і проживали не менш 6 місяців в одній і тій же комуні, або, як її ще називають, громаді.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ БЕЛЬГІЇ

Країна ділиться на 9 провінцій: Антверпен, Брабант, Східна Фландрія, Західна Фландрія, Ено, Льєж, Лимбург, Намюр і Люксембург, 43 округу й 596 комун. Назви провінцій збереглися ще із середніх століть і відповідають назвам стародавніх феодальних володінь, що ввійшли до ськладу Бельгії.

Кожною провінцією керує губернатор, що призначається й озивається королем по поданню уряду й підкоряється міністрові внутрішніх справ. Губернатор контролює діяльність всіх адміністративних органів на території даної провінції, у тому числі провінційної ради, що обирається одночасно з парламентом, і міських бургомістрів.

Політичні партії. Внутрішньополітичне життя Бельгії характеризується боротьбою між основними буржуазними партіями, утвореними ще в другій половині XIX в. Клерикальна партія представляє інтереси великої й середньої фінансової буржуазії, поміщиків, заможного селянства, католицького духівництва й монархічних кіл. Ліберальна партія поєднує представників різних шарів буржуазії, а також інтелігенції, не пов’язаної з католицькою церквою. Серед значної частини робітників і дрібної буржуазії популярність має Бельгійська соціалістична партія. Комуністична партія Бельгії створена в 1921 р., захищає інтереси робітничого класу, виступає за мир, європейську безпеку, має представництво в парламенті.

В 80-е роки найбільші політичні партії (крім Компартії) розкололися на самостійні партії регіонального характеру по національній ознаці, що діють у Валлонії, Фландрії й у Брюсселі. Клерикальна партія розділилася на Християнську народну партію (фламандську) і Християнські-християнське-християнський-соціально^-християнську (франкофонськую) ; Ліберальна партія - на Партію волі й прогресу (фламандську) і Ліберальну партію реформістів (франкофонськую) . На фламандську й франкофонськую партії розбилася також Соціалістична партія.

Близько 70% трудящих Бельгії охоплені профспілковими організаціями. Це найвищий відсоток у капіталістичних країнах.

НАСЕЛЕННЯ

Бельгія - щільно заселена, міська країна. Вона належить до числа найбільш густонаселених країн миру. По середній щільності населення - понад 340 чоловік на кв. км - вона посідає друге місце в Європі після Нідерландів, не вважаючи мікродержав. Особливо населена центральна Бельгія: долина рік Самбри й Маасу, смуга Антверпен - Брюссель - Шарлеруа й територія між містами Антверпен - Гент - Брюссель. Тут зосереджена основне промислове й транспортне-торгово-транспортне життя країни. Щільність населення в таких урбанизированних і промислових ареалах перевищує 700 - 1000 чоловік на 1 кв. км. У сільській місцевості щільність трохи нижче.

У Бельгії майже немає незаселених територій або невикористовуваних земель. Багато міст і міських селищ. Бельгія - одна із самих “традиційно міських” країн миру. На міста із чисельністю жителів більше 5000 доводиться близько 70% усього населення. Великих міських агломерацій з населенням понад 500 тис. усе 5: Брюссель (столиця) , Антверпен, Льєж, Гент і Шарлеруа. У них проживає майже третина населення країни. Відстань від Брюсселя до Антверпена, Шарлеруа й Гента приблизно 50 км. Створюється враження, що центральна частина країни являє собою як би єдиний міський район.

У Бельгії проживає понад 1 млн. іноземців. Приїжджають головним чином італійці, марокканці, у меншому ступені - французи, голландці, іспанці й німці.

Бельгійці, що живуть у прикордонних районах, іноді знаходять роботу в сусідніх країнах, де працюють близько 50 тис. бельгійців. Особливо великий потік робітників з Кампина в Нідерланди й з Південної Фландрії у Францію.

ВАЛЛОНО-ФЛАМАНДСЬКА СУПЕРЕЧКА

Населення Бельгії неоднорідно. Північну частину (провінції Антверпен, Лимбург, Східна й Західна Фландрії, північ провінції Брабант) населяють фламандці, що говорять на нідерландському (голландському) мові. Південну частину (провінції Льєж, Ено, Намюр, Люксембург і південь провінції Брабант) населяють валлони, що говорять французькою мовою.

У Брюссельському окрузі відбулося територіальне змішання фламандців і валлонів. Невелике число німців живе в округах Ейпен і Мальмеди на сході країни, на границі із ФРН. У фламандській частині країни проживає більше 5 млн. чоловік, у валлонськой - 3 млн. і в Брюссельському окрузі, де жителі не вважають себе ні фламандцями, ні валлонами, - близько 1 млн. чоловік.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » КОРОЛІВСТВО БЕЛЬГІЯ. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА . З'явився готовий твір.