Усі говорять, що вони воюють за правду, і всі грабують. И. Бабель У російській літературі И. Бабель став відомий насамперед як автор циклу новел “Конармия”. Будучи не тільки активним учасником, але й уважним спостерігачем революційної дійсності, письменник накопичував життєвий досвід у спілкуванні з різними людьми, на полях громадянської війни й, у першу чергу, працюючи кореспондентом армійської газети в Першій Кінній армії під командуванням С. М. Будьонного. Його бачення революції й відбилося в циклі оповідань про життя й побут молодих конармейцев, їхніх суперечливих характерах, сформованих часом, їхніх поглядах і міркуваннях. Бабель трагічно переживає корінну переоцінку моральних цінностей, що відбулася в серцях бійців: жорстокість і насильство стають не тільки звичними, але й неминучими

Письменника турбує питання про необхідність пролиття крові в сьогоденні в ім’я безкровного майбутнього: “Кривавий слід ішов цим шляхом. Пісня летіла над нашим слідом”. Для конармейцев Бабеля характерні психологічні контрасти, тому що перед нами люди, у свідомості яких вигадливо переплітаються старі забобони з новою, що ще не встановилася мораллю, революційні ідеали - зі звичними навичками минулого

Саме тому в їхніх серцях сусідять злість і миролюбство, нещадність і великодушність, жорстокість і людяність. Ці протиріччя яскраво розкриваються в оповіданні “Син рабби”, коли в скриньці вмираючого червоноармійця, сина рабина, виявляються в тісному сусідстві “мандати агітатора й пам’ятники єврейського поета. Портрети Леніна й Травень-Монида лежали поруч…

Пасмо жіночих волось було закладено в книжку постанов Шостого з’їзду партії, а на полях комуністичних листівок тіснилися криві рядки давньоєврейських віршів”. В оповіданні “Сіль” солдат Балмашев тремтливо піклується про жінку з немовлям, захищає її перед солдатами. Нр коли виявляється, що згорток у жіночих руках - не дитина, а “добрий пудовик солі”, він власноручно скидає її на всьому ходу з поїзда й стріляє їй у спину, бажаючи в такий спосіб змити “ганьбу з особи трудової землі й республіки”, оскільки обдурила вона не тільки червоноармійців, але й всю “Расею, задавлену болем”. Розстріли й безжалісні вбивства, грабежі (”ми розоряємо капітально”) жахають Бабеля, його лякає “вогонь мовчазного й упоительного помсти”. Але разом з тим письменник розуміє, що на насильство конармейцев штовхають не стільки тваринна злість і ненависть, скільки пошуки правди й справедливості

Так, в оповіданні “Щепи” молодий кубанец безжалісний до своїх односільчан, що растащили його майно й розграбувало будинок після того, як білі вбили його батьків. “Щепи ходив від одного сусіда до іншого, кривава печатка його підошов тяглася за ним слідом”. Але не майна йому шкода, а гнів і образа за несправедливо заподіяне зло штовхають його на дивні вчинки в тих будинках, де він знаходив знайомі з дитинства речі

У таких дворах він залишав після себе “підколотих бабів, собак, повішених над колодязем, ікони, запаскуджені калом”. Здається, що Бабель намагається виправдати цю змушену жорстокість і насильство в ім’я їхнього майбутнього знищення, але цей крок дається йому з болем і гіркотою, викликає люті суперечки із самим собою: копіювання заборонене © 2005 “Я бачив сни… і тільки серце моїм, обагреним убивством, скрипіло й текло” (”Мій перший гусак”). Тому можна сказати, що цикл оповідань Бабеля “Конармия”, побудований на несподіваних контрастах і драматичних конфліктах, багато в чому відбиває внутрішню боротьбу самого письменника, що усвідомлює болісні протиріччя того непростого часу, у якому йому довелось жити